Календар подій

110 років від дня народження Любомира Дмитровича Дмитерка (1911–1985), українського письменника

dmuterkoЛюбомир Дмитрович Дмитерко — український письменник, поет, прозаїк, драматург, публіцист, сценарист. Лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка (1979 р.). Член літературної спілки «Західна Україна», Спілки письменників СРСР (1935 р.).

 Народився 18 березня 1911 р. в м. Винники Львівської області в сім’ї сільського вчителя.

 Навчався в Кам’янець-Подільському інституті народної освіти (1928—1929 рр.). В 1930 році вчився на сценарних курсах при Київському кіноінституті. Перша збірка оповідань «Вітер зі Сходу» вийшла друком у 1930 р. У 30-х роках були опубліковані також поетичні збірки «Іду!», «Молода земля», «Книга боротьби». Збірки Л. Дмитерко «Іду!», «Вітер зі Сходу», «Товтри» (1931 р.) були піддані критиці за «ідеологічну невитриманість».

 Під час Другої світової війни  Л. Дмитерко був військовим кореспондентом, брав участь у визволенні Києва; видав кілька збірок віршів («Слава», 1942 р.; «На полі бою», 1944 р.). У повоєнні роки працював редактором на Київській кіностудії ім. О.Довженка. У складі делегації УРСР брав участь у роботі сесій Генеральної асамблеї Організації Об’єднаних Націй (1958 р., 1962 р.). У повоєнний час вийшли друком поетичні збірки «Вітчизна» (1948 р.), «Вірші й поеми» (1949 р.), «Осінь за океаном» (1959 р.), «Крилатий кінь» (1974 р.), роман «Розлука» (1957 р.), трилогія «Міст через прірву» (1962—1965 рр.).

 Багато років Любомир Дмитрович був заступником голови Федерації футболу УРСР. Як один із керівників Спілки письменників України на почату 1950-х рр. брав участь у радянських офіціозних викривальних кампаніях. З 1962 по 1985 роки — головний редактор журналу «Вітчизна», де опублікував «Собор» О.Гончара, «Мальви» Р.Іваничука, «Південний комфронт» П.Загребельного та інші.

 Любомир Дмитерко — автор історичних драм «Генерал Ватугін» (1947 р.), «Навіки разом» (1950 р.), «Шляхи людські» (1958 р.), «Вогневі рубежі» (1984 р.), поставлених у багатьох театрах України.

 Він опублікував книжки нарисів «Польські будні» (1949 р.), «Там, де сяє Південний хрест» (1957 р.), у яких поділився враженнями від подорожей зарубіж. Окремими виданнями вийшло понад 50 книжок письменника.

 Любомир Дмитерко лауреат Державної премії УРСР ім. Т.Шевченка (1979 р.) за збірки поезій «Світе мій» та «Основа».

 Окремі твори перекладено російською, грузинською, литовською, німецькою, польською, румунською, угорською, чеською і, найбільше, болгарською (близько 20 перекладів) мовами.

 За сценаріями Любомира Дмитерка поставлено кінофільми «Олекса Довбуш» (1960 р.), «Слово про генерала» (1964 р.), «Ліра молодості» (1968 р.).

 Помер Любомир Дмитерко 2 жовтня 1985 р. в Києві. В 1986 році на будинку, де жив Любомир Дмитрович Дмитерко, встановлено меморіальну дошку.

Любомир Дмитерко прожив довге і цікаве життя. Він знаний, як драматург, міцний, стильовий прозаїк, прекрасний публіцист. Але завжди залишався поетом. Поет, народившись поетом, не може стати кимось іншим, як би доля не випробувала його:

«Роки приходять і відходять,

Немов транзитні поїзди.

І тільки в серці, десь насподі,

Від них лишаються сліди»

                                                           («Роки приходять…»). 

Dmuterko (1)
Dmuterko (2)

Go to top