Календар подій

60 років від дня народження Марини Віллівни Гримич (1961), української письменниці, прозаїка

hrymychМарина Віллівна Гримич — український письменник, видавець, науковець. Доктор історичних, кандидат філологічних наук, професор етнології. Член Національної спілки письменників України. Директор і головний редактор видавництва «Дуліби», продюсер літературного проекту Люба Клименко, член Канадської спілки етнологів.

 Народилася 4 квітня 1961 рокув місті Києві в родині перекладача, видавця Віля Гримича і викладача та пізніше професора Київського університету імені Тараса Шевченка Галини Гримич.

 В 1983 році закінчила слов’янське відділення філологічного факультету Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка. В студентські роки публікується як перекладач зі словенської, сербської, хорватської та македонської мов та як поетеса в журналах «Дніпро» та «Жовтень»

 В 1990 році захищає кандидатську дисертацію в Інституті мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського АН УРСР.

 1991-1995 рр. – працює вченим секретарем, заступником директора Міжнародної школи україністики АН України.

 1996-2006 рр. – працює доцентом, з 2005 року - професором історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.  З 2001 р. по 2006 р. – завідує кафедрою етнології та краєзнавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

 В 2004 році засновує і очолює видавництво «Дуліби», яке спеціалізується на виданні сучасної української літератури і наукової продукції етнологічного спрямування.

 У 2005-2006 рр. видавництво здобуває ряд нагород Форуму видавців у Львові. Із часу створення видавництва в ньому побачили світ твори сучасних українських письменників: Галини Пагутяк («Урізька готика»), Любка Дереша («Намір»), Ірени Карпи («Перламутрове порно»), Євгенії Кононенко («Зустріч у Сан-Франциско»), Ігоря Осташа «Бонді або повернення Богдана Весоловського», Лілі Хайд «Омріяний край». У 2004 році  за свою монографію «Інститут власності у звичаєво-правовій культурі українців XIX — початку XX ст.» отримує премію Тараса Шевченка Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

 У 2004 році вступає до Спілки письменників України.

 2006-2011 рр.– разом зі своїм чоловіком, Послом України в Канаді (1996– 2006) Ігорем Осташем Марина Гримич живе і працює в Канаді.

 У 2007 році стає членом асоціації етнологів Канади.

 2007-2010 рр. – професор університету Альберти (Едмонтон, Канада) факультету Сучасних мов та культурознавчих студій.

 «За два роки роботи в університеті Альберти я прочитала вісім курсів англійською мовою. Це величезна інтелектуальна праця. Мала високий рейтинг у студентів, адже після кожного семестру вони анонімно ставлять оцінки викладачу. В останній семестр я вже не знала, чим себе зайняти: через місяць поїду додому, рахувала кожну годину, що наближувала до кінця семестру. Не знаю, як це сталося, – «Острів Білої Сови» написала дуже швидко».

 З 2010 року завідувач відділу Національного науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії.

 Марина Гримич автор 17 різножанрових романів, 3 перекладних книг, ряду публіцистичних статей, двох наукових монографій, двох підручників і більше ста наукових статей. Автор та продюсер еротичних романів проекту Люба Клименко.

 За романи «Ти чуєш Марго?» (2000 р.), «Варфоломієва ніч»(2002 р.) та «Егоїст»(2003 р.) Марина Гримич виборола премію «Коронація слова» (1999 р., 2000 р. та перша премія - 2002 р. відповідно). Учасниця конкурсу книга року BBС-2010 (романи «Second Life» та «Острів білої сови»). Пише у жанрах жіночих та політичних романів.

 Марина Гримич – фанатичний мандрівник і кочівник. Об'їздила з фольклорно-етнографічними експедиціями всю Україну, а також багато країн світу.

 Як пише літературознавець Н.І.Овчаренко: «Марина Гримич є помітним явищем в сучасній українській прозі нового тисячоліття. Письменниця належить до плеяди жінок-авторів сучасної актуальної літератури, у чиїх творах «майстерність поєднана з новаціями стилістичними, інтонаційними, формотворчими, жанровими. Одним із свідчень цього є висока оцінка роману письменниці «Егоїст» - перша премія Всеукраїнського конкурсу «Коронація слова» (2002)».

 «Мені здається, що всі мої твори, які б вони не були несхожі між собою, об’єднує хороший сюжет і почуття гумору. Я навіть не знаю, що Вам сказати про філософію життя. Я взагалі перфекціоністка, люблю, щоб все, що я роблю, було перфектним. А коли виходить щось не так, страшенно страждаю. Напевне, оце відчувається в кожному моєму творі чи проекті» - із інтерв’ю Марини Гримич газеті «Фортуна».

0001
0002
0003

Go to top