Мао Дунь (справж. – Шень Яньбін) - китайський письменник і громадський діяч. У 1953—1981 роках — голова Спілки китайських письменників. З 1949 по 1964 рік — міністр культури КНР і заступник голови Всекитайської асоціації працівників літератури та мистецтва.
Народився 4 липня 1896 року в поселенні Учжень повіту Тунсян Цзясинського повіту провінції Чжецзян.
Навчався на підготовчому відділенні Пекінського університету, з 1916 року працював у видавництві в Шанхаї. У 1920—1922 роках очолював журнал «Сяошо Юебао», був одним із засновників Товариства вивчення літератури в 1921 році. Під впливом Жовтневої революції в Росії взяв участь в русі 4 травня. У 1920 році вступив в комуністичний гурток в Шанхаї й брав участь в створенні КПК в 1921 році. До 1927 виступав як публіцист, літературознавець, критик і перекладач. Брав участь в північному поході сил Гоміньдану, поки Чан Кайші не розірвав відносини з комуністами, і Мао Дуню довелося шукати притулку в Японії. Повернувшись на батьківщину в 1930 році, він вступив в Лігу лівих письменників Китаю.
У 1940 році змушений емігрувати в Гонконг. Потім брав активну участь в опорі японської агресії, а після перемоги КПК в громадянській війні в 1949 році був секретарем і міністром культури Мао Цзедуна до 1964 року. Піддавався переслідуванням в період культурної революції.
Автор книг: «Вивчення персонажів» (1925 р.), «Китайська міфологія» (1925 р.), «Вступ до вивчення прози» (1928 р.) і ряду інших, в тому числі двох книг, написаних після поїздки в СРСР (1946—1947 рр.) — «Бачене і почуте в СРСР» (1948 р.) і «Бесіди про Радянський Союз» (1949 р.). Визначав свій метод як «натуралізм». Пропагував творчість Ернеста Хемінгуея, Томаса Манна, болгарського класика Івана Вазова.
Пам’ять: