Календар подій

80 років від дня народження Богдана Сильвестровича Ступки (1941–2012), українського актора театру та кіно, Героя України (2011)

stupka

«Моєю мрією є те, щоб український театр і кіно

були знані в усьому світі.

Вірю, що так і буде. І я щасливий,

що хоч трішки можу цьому допомогти…»

Богдан Ступка



  

 

Сьогодні виповнилося б 80 рокiв легендарному актору, лауреату Шевченківської премії  Богдану Ступцi.

Богдан Сильвестрович Ступка народився 27 серпня 1941 року в селищі Куликов Львівської області (Україна). У 1948 році сім'я переїхала до Львова.

У 1961 році Ступка закінчив драматичну студію при Львівському театрі ім. М.К. Заньковецької, потім навчався на філологічному факультеті Львівського державного університету ім. Івана Франка (1963-1965 рр.) і закінчив театрознавчий факультет Київського театрального інституту ім. І.К. Карпенка-Карого за фахом «театрознавство» (1984 р.).
У 1961-1978 роках Ступка був актором Львівського українського театру драми ім. М.К. Заньковецької, а в 1978 році був зарахований у трупу Київського академічного українського драматичного театру ім. Івана Франка.

Він зіграв понад 100 ролей у кіно та понад 100 на сцені театру. Найяскравішими у театрі стали образи Задорожного («Украдене щастя» І. Франка), Дон Жуана («Кам'яний господар» Лесі Українки), Автора («Енеїда» за Котляревським), Майстра («Майстер і Маргарита»  М. Булгакова), Тев'є («Тев'є-Тевель» за Шолом-Алейхемом), Річарда, Едмунда, короля Ліра («Річард III», «Король Лір» В.Шекспіра), Поприщина («Записки божевільного» Гоголя), Шевченка («Сни по «Кобзарю» Козьменко-Делінде за віршами Шевченка), Треплева, Войницького («Чайка», «Дядя Ваня» А. Чехова), Його («Нісенітниці вдвох», Іонеско), Паскуале («Привиди»  Едуардо де Феліппе), Росмера («Росмерсгольм» Ібсена) , Едіпа («Цар Едіп» Софокла) та інші.

Богдан Сильвестрович залишив неймовірну творчу  спадщину, тому його душа завжди залишатиметься з  нами глядачами, тими хто високо цінував його великий акторський талант. У кіно Ступка  працював із кінорежисерами Отаром Іоселіані, Кшиштофом Зануссі, Єжи Гофманом, Режис Варньє, Юрієм Іллєнком, Кірою Муратовою, Сергієм Бондарчуком, Володимиром Бортко, Павлом Чухраєм, Дмитром Месхієвим.

 Ступка ствердився спершу як актор театральний: у віці 28 років зіграв Едмунда в «Королі Лірі», потім Дон Жуана у виставі «Камінний господар» за Лесею Українкою, а невдовзі змусив повірити у безмежну прірву зла короля Річарда ІІІ, і не тільки львів'яни, а й кияни прагнули подивитися на «львівське диво» під час гастролей театру ім. М. Заньковецької в столиці.

 В 1971 роцi  кінематограф вiдкрив актора  Богдана Ступку, і з першої ролі його ім'я спалахнуло  потужно i яскраво. Це роль Ореста Дзвонаря у фільмі Юрія Іллєнка та Івана Миколайчука «Білий птах з чорною ознакою». Роль цю хотів грати сам Іван Миколайчук, але влада, дозволивши на екрані табуйовану тему — боротьбу УПА, не хотіла, аби вояком повстанської армії був магнетичний Іван Миколайчук. Ступка в цій ролі був благородно стриманим, а обидва танці Ореста з Даною (Ларисою Кадочниковою) увійшли до класики кіно – і за пластичним, і за акторським вирішеннями. Ця роль i досі одна з найкращих у списку актора.

 Далi Богданом Ступкою було зiграно багато ролей. Перелік їх можна продовжувати довго. Важко збагнути, як таку інтенсивну роботу в кіно йому вдавалося поєднувати з театром.У переліку чимало історичних постатей: гетьмани Іван Брюховецький («Чорна радка» ), Іван Мазепа («Молитва за гетьмана Мазепу»), Богдан Хмельницький («Вогнем і мечем»), і навіть Чингісхан («Таємниця Чингісхана»). Однак, для багатьох він залишився могутнім і сильним Тарасом Бульбою.

Протягом 1999—2001 років був міністром культури і мистецтв України. 2001 року  очолив Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка.Також був художнім керівником акторського курсу в КНУТКіТ ім. І. К. Карпенка-Карого (2006-2010 рр.), з 2009 року був президентом Київського міжнародного кінофестивалю.

 З 2000-х років Богдан Сильвестрович Ступка – актор справді світового масштабу - почав виходити  на світові терени (його неповторною акторською майстерністю і творчою харизмою справді з непідробним ентузіазмом зацікавилися у світі, але дуже пізно – як зауважив польський режисер Кшиштоф Зануссі). Iз-за важкої хвороби  йому прийшлось відійти від активної театральної та кінематографічної діяльності.

 22 липня 2012 року Богдан Ступка після тривалої хвороби на сімдесят першому році життя помер. Похований в Києві на Байковому кладовищі

 У словнику американської кіноакадемії, куди потрапили найкращі актори і режисери минулого сторіччя, представлені два українці - режисер Олександр Довженко і актор Богдан Ступка.

Академік Академії мистецтв України і Російської академії кінематографічних мистецтв «Ніка», член Спілки театральних діячів і Спілки кінематографістів України, Член Європейської кіноакадемії, Народний артист СРСР, Народний й Заслужений артист України, лауреат Державних премій СРСР і України , премій імені К.С. Станіславського, ім. Сіді Таль, імені А.М. Бучми, імені І.П. Котляревського, премій «Золотий орел», «Тріумф», «Ніка», «Золотий Овен», «Кришталева Турандот», «Святий Георгій» ММКФ та інших міжнародних кінофестивалів — Ступка нагороджений орденами Пошани, Дружби, Заслуг перед Республікою Польща, князя Ярослава Мудрого IV і V ступеня, Золотою медаллю Академії мистецтв України. Він повний кавалер орденів України «За заслуги», Герой України з врученням ордена Держави, Почесний громадянин Києва.
 
 

Лiна Костенко

FINITA  LA  TRAGEDIA

Вмирав актор. Він був смертельно хворий,

Він був старий. І це була не роль.

Віджив той голос, наче грецькі хори.

Вмирав актор, шекспірівський король.

Його ім'я розгублена афіша

уже несла, як вечоровий дзвін.

Яка у залі западала тиша,

Коли на сцені ще з'являвся він!

Його в театр привозила дружина.

Стояла там, припавши до куліс.

А він ще грав. І ми за ним тужили,

І вже його не бачили від сліз.

Він грав не так. Але не міг не грати.

Іще раз. Ще! Востаннє...І згасав.

Додому він вертався умирати,

але в мистецтві він ще воскресав.

А поруч грали молоді, високі.

Зривали голос, морщили чоло.

Але це так, це все іще масовка.

І серед них Його ще не було.

А Він вмирав. Вмирала з ним епоха.

Її уже не викличеш на "біс".

Остання дія... Кладовище. Похорон.

В безсмертя очі також повні сліз. 

0001
0002
0003

Go to top