Календар подій

390 років від дня народження Шарля Перро (1628—1703), французького письменника

 12 січня 1628 року в одному з найкрасивіших міст світу Парижі народилися близнюки. Батько, впливовий адвокат Фернан Перро, вирішив назвати новонароджених на честь французьких королів: Шарль і Франсуа. Ще в ранньому дитинстві Франсуа помер і ця подія наклала певний відбиток на характер майбутнього письменника.

 Батько прагнув дати всім своїм синам гарну освіту. Двоє з чотирьох стали й справді знаменитими: старший, Клод, прославився як архітектор (він, до речі, є автором Східного фасаду Лувра); другою знаменитістю в родині Перро став наймолодший – Шарль.

 Мати майбутнього письменника була освіченою жінкою, вона сама навчила синів читати й писати. Згодом восьмирічний Шарль вступив до коледжу Бове. Спочатку навчання давалося важко, але згодом він став одним із найкращих учнів. Та через складний характер Шарлю довелося залишити коледж і навчатися самостійно. Батько наполягав, щоб син одержав юридичну освіту. І хоча Шарль мріяв стати письменником, все ж таки закінчив університет, після чого працював у паризькому суді адвокатом. Однак він бачив, що не може протистояти несправедливості, тому через п’ять років пішов із адвокатури.

 Перро почав писати поеми, присвячені королеві, завдяки яким став придворним поетом. Через кілька років він був уже відомим письменником. Згодом у нього з’явились покровителі при дворі, і доля його змінилась – Перро доручають завідувати будівництвом королівських палаців та майстернями гобеленів. Він став членом Французької академії наук, але й надалі свої придворні обов'язки поєднував із літературною діяльністю.

 Майбутній казкар видав книгу «Славетні люди Франції XVII століття», в якій зібрав більше ста біографій відомих науковців, поетів, істориків, хірургів та художників. Він хотів, щоб люди пишалися своїм століттям та його сучасниками. Перро працював над створенням «Всезагального словника французької мови», його перу належать мемуари, комедії, трагедії, поеми у віршах, статті та поезія.

 Визнання як казкаря прийшло до нього значно пізніше, ніж визнання його як державного діяча та поета. Двадцять років він віддано служив королю Франції Людовіку XIV, а в 1682 році змушений був піти у відставку.

 В 1696 році в одному з паризьких журналів без підпису була надрукована казка «Спляча красуня». А наступного року в Парижі й одночасно в Гаазі, столиці Голландії, вийшла збірка «Казки матінки Гуски». Книга була невеличка, з простенькими картинками, але мала небачений успіх у парижан. Щодня в лавці Клода Барбена продавалося по 20-30, а іноді й по 50 книжок! Протягом року видавець тричі перевидавав її. Спочатку Франція, а потім й уся Європа закохалася в чарівні історії про Попелюшку, перечитували страшну казку про лицаря Синю Бороду, який убивав своїх дружин, переживали за люб’язну Червону Шапочку, яку проковтнув злий вовк.

 До написання казок Шарля Перро спонукали життєві обставини: після смерті дружини письменник сам займався вихованням чотирьох дітей, і саме 3 для них він написав «Червону шапочку», «Сплячу красуню», «Кота в чоботях» та інші твори. Всього він написав одинадцять казок, із них вісім – прозою, а три – віршами. Казки письменник, звичайно, вигадував не сам: одні він пам’ятав із дитинства, про інші дізнався протягом життя, адже коли він почав їх писати, йому було вже шістдесят вісім років.

 Відомий такий факт: щоб не ризикувати своїм літературним ім’ям (на той час Шарль Перро був уже визнаним письменником, членом Французької академії, автором багатьох серйозних книг), він видав свої казки від імені свого вісімнадцятирічного сина. Цікаво, що нині ніхто не знає ні поезій письменника, ні його наукових надбань, а казки, в авторстві яких він боявся зізнатися, принесли йому світове визнання. Чи міг думати уславлений свого часу поет, академік, що його ім'я зроблять безсмертним не довгі поеми, урочисті оди і наукові трактати, а тоненька книжка казок? Усе забудеться, а вона залишиться жити в століттях.

 Як справжній казкар, він зробив ці твори надзвичайно сучасними. Хочете знати, яка мода була в 1697 році – прочитайте «Попелюшку»: сестри, збираючись на бал, вдягаються за тогочасною модою. А палац, у якому заснула Спляча красуня, за описом – точнісінько Версаль! Те ж стосується й мови – всі люди в казках Перро говорять так, як говорили б і в житті: дроворуб і його дружина, батьки Хлопчика-мізинчика розмовляють, як прості люди, а принцеси – як і належить принцесам. І герої їх діють, як живі люди. І так – кожна казка. Жодна з них не залишає читача байдужим. У цьому, мабуть, і полягає секрет дивовижних казок письменника.

 Та найбільша заслуга письменника – у тому, що він увів казку в літературу, адже до цього вона була жанром виключно народної творчості. Для нього казковий світ став спробою ідеалізації світу навколишнього, взаємин між людьми, спробою побачити диво у потоці буденності.

 16 травня 1703 року Шарль Перро пішов із життя. Йому було лише 75 років. Ось таким був він, автор першої дитячої книжки, основоположник літературного жанру «чарівна казка» – Шарль Перро. 390 років виповнюється від дня його народження, а його ім'я пам’ятають, твори – читають.

 На сюжети його казок створені опери «Попелюшка» Дж. Россіні, «Замок герцога Синя Борода» Б. Бартока, балети «Спляча красуня» П. Чайковського, «Попелюшка» С. Прокоф’єва, багато мультиплікаційних та художніх фільмів.

1 (1)
1 (2)
1 (3)
1 (4)

Go to top