• 2
  • 4
  • 5
  • 1
  • 3
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9

2017 рік оголошено Роком Української революції 1917 – 1921 років

Українські книги-ювіляри 2017 року

  • Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Вдячний Еродій» (1787)

    Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Вдячний Еродій» (1787)

    230 років
  • Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Убогий жайворонок» (1787)

    Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Убогий жайворонок» (1787)

    230 років
  • Гулак-Артемовський П. П. (1790 – 1865) «Справжня Добрість» (1817), «Батько та син» (1827)

    Гулак-Артемовський П. П. (1790 – 1865) «Справжня Добрість» (1817), «Батько та син» (1827)

    200 років 190 років
  • Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Маруся» (1832)

    Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Маруся» (1832)

    185 років
  • Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Конотопська відьма» (1837)

    Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Конотопська відьма» (1837)

    185 років
  • Шевченко Т. Г. (1814 – 1861) «Гайдамаки» (1842)

    Шевченко Т. Г. (1814 – 1861) «Гайдамаки» (1842)

    175 років
  • Куліш П. О. (1819 – 1897) «Чорна рада» (1857)

    Куліш П. О. (1819 – 1897) «Чорна рада» (1857)

    160 років
  • Вовчок Марко (1833 – 1907) «Народні оповідання» 2-й том (1862)

    Вовчок Марко (1833 – 1907) «Народні оповідання» 2-й том (1862)

    155 років
  • Пчілка Олена (1849 – 1930) «Товаришки» (1887)

    Пчілка Олена (1849 – 1930) «Товаришки» (1887)

    130 років
  • Українка Леся (1871 – 1913) «Русалка» (1887)

    Українка Леся (1871 – 1913) «Русалка» (1887)

    130 років
  • Грабовський П. А. (1864 – 1902) «Доля» (1897)

    Грабовський П. А. (1864 – 1902) «Доля» (1897)

    120 років
  • Франко І. Я. (1856 – 1916) «У кузні» (1902)

    Франко І. Я. (1856 – 1916) «У кузні» (1902)

    115 років
  • Українка Леся (1871 – 1913) «Камінний господар» (1912)

    Українка Леся (1871 – 1913) «Камінний господар» (1912)

    105 років
  • Хвильовий М. (1893 – 1933) «Вальдшнепи» (1927)

    Хвильовий М. (1893 – 1933) «Вальдшнепи» (1927)

    90 років
  • Бажан М. П. (1904 – 1983) «Смерть Гамлета» (1932)

    Бажан М. П. (1904 – 1983) «Смерть Гамлета» (1932)

    85 років
  • Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Шхуна Колумб» (1937)

    Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Шхуна Колумб» (1937)

    80 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Таврія» (1952)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Таврія» (1952)

    65 років
  • Бажан М. П. (1904 – 1983) «Батьки й сини» (1957)

    Бажан М. П. (1904 – 1983) «Батьки й сини» (1957)

    60 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Перекоп» (1957)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Перекоп» (1957)

    60 років
  • Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Дума про невмирущого» (1957)

    Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Дума про невмирущого» (1957)

    60 років
  • Стельмах М. П. (1912–1983) «Як журавель збирав щавель» (1957)

    Стельмах М. П. (1912–1983) «Як журавель збирав щавель» (1957)

    60 років
  • Драч І. Ф. (1936) «Соняшник» (1962)

    Драч І. Ф. (1936) «Соняшник» (1962)

    55 років
  • Симоненко В. А. (1935 – 1963) «Тиша і грім» (1962}

    Симоненко В. А. (1935 – 1963) «Тиша і грім» (1962}

    55 років
  • Гуцало Є. П. (1937 – 1995) «З горіха зерня» (1967)

    Гуцало Є. П. (1937 – 1995) «З горіха зерня» (1967)

    50 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Бригантина» (1972)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Бригантина» (1972)

    45 років
  • Стельмах М. П. (1912 – 1983) «Літо – літечко» (1972)

    Стельмах М. П. (1912 – 1983) «Літо – літечко» (1972)

    45 років
  • Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Крила рожевої чайки» (1972)

    Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Крила рожевої чайки» (1972)

    45 років
  • Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Я, Богдан» (1982)

    Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Я, Богдан» (1982)

    35 років
  • Малик В. К. (1921 – 1998) «Князь Кий» (1982)

    Малик В. К. (1921 – 1998) «Князь Кий» (1982)

    35 років
  • Тичина П. Г. (1891 – 1967) «Лісові дзвіночки» (1982)

    Тичина П. Г. (1891 – 1967) «Лісові дзвіночки» (1982)

    35 років

Нові надходження книжок до бібліотеки:

  • 1 (15)
  • 1 (16)
  • 1 (17)
  • 1 (18)
  • 1 (19)
  • 1 (2)
  • 1 (20)
  • 1 (21)
  • 1 (22)
  • 1 (23)
  • 1 (24)
  • 1 (25)
  • 1 (26)
  • 1 (27)
  • 1 (28)
  • 1 (29)
  • 1 (3)
  • 1 (30)
  • 1 (31)
  • 1 (32)
  • 1 (33)
  • 1 (34)
  • 1 (35)
  • 1 (36)
  • 1 (37)
  • 1 (38)
  • 1 (39)
  • 1 (4)
  • 1 (40)
  • 1 (41)
  • 1 (42)
  • 1 (43)
  • 1 (44)
  • 1 (45)
  • 1 (46)
  • 1 (47)
  • 1 (48)
  • 1 (49)
  • 1 (5)
  • 1 (50)
  • 1 (51)
  • 1 (52)
  • 1 (54)
  • 1 (55)
  • 1 (56)
  • 1 (57)
  • 1 (58)
  • 1 (59)
  • 1 (6)
  • 1 (60)
  • 1 (61)
  • 1 (62)
  • 1 (63)
  • 1 (64)
  • 1 (65)
  • 1 (66)
  • 1 (67)
  • 1 (68)
  • 1 (69)
  • 1 (7)
  • 1 (70)
  • 1 (71)
  • 1 (72)
  • 1 (73)
  • 1 (74)
  • 1 (75)
  • 1 (76)
  • 1 (77)
  • 1 (78)
  • 1 (79)
  • 1 (8)
  • 1 (80)
  • 1 (81)
  • 1 (82)
  • 1 (83)
  • 1 (84)
  • 1 (9)
  • 1 (1)
  • 1 (10)
  • 1 (11)
  • 1 (12)
  • 1 (13)
  • 1 (14)

      

        Місто Славутич – це надбання поліської землі, виклик Чорнобильській біді, символ відродження, мужності, єднання і дружби народів восьми республік колишнього Радянського Союзу, які в свій час згуртувалися, щоб разом перемогти трагедію. 

         Більш двох десятиліть минуло відтоді, як на мапі України з'явилося це місто. Воно будувалося одразу ж після Чорнобильської трагедії з надією на швидке подолання її наслідків. Це стало новим маленьким паростком, свідченням продовження життя. І якщо Прип'ять – поразка всього світу, то Славутич – символ відродження та надії.

    1986 рік 

         Рішення про спорудження м. Славутич, як нового міста для постійного проживання працівників Чорнобильської АЕС та членів їх сімей після аварії на ЧАЕС, було прийнято 2 жовтня 1986 року директивними органами колишнього Союзу. Вже у вересні-листопаді того ж року здійснено проектування, а в грудні розпочато будівництво міста силами восьми радянських республік, які намагалися втілити свої найкращі традиції, залишивши у спадок неповторний колорит. Групі будівельників Славутича присуджено Державну премію в галузі архітектури. Це була остання масштабна інтернаціональна будова, де кожен міський квартал і нині носить географічні та національні ознаки 8 республік. Вони залишилися в пам'яті славутичан назвами міських кварталів –  Бакинський, Бєлгородський, Вільнюський, Єреванський, Київський, Ленінградський,  Московський, Ризький, Талліннський, Тбіліський.

    1987 рік

         Указом Верховної Ради Української  РСР  19 лютого 1987 року місту, що будується в Чернігівській області для постійного проживання працівників Чорнобильської  АЕС присвоюють найменування Славутич та передають його у підпорядкування Київській  обласній Раді народних депутатів. 

         За роки свого існування місто сформувалось як адміністративно-територіальне утворення обласного значення. Міська влада Славутича була створена 2 липня 1987 року першою сесією Славутицької міської ради. З цього часу розпочався літопис напружених, складних, але, без сумніву, щасливих років. 

         Постійним бібліотекарем Славутицької міської бібліотеки з 06 вересня 1987 року стає Янченко Олена Олександрівна і хто, як не вона, зможе розповісти про ті часи: 

         «… Лідія Григорівна Леонець (одна з перших працівників міськвиконкому) обмовилася, що ново­му місту потрібні бібліотечні пра­цівники. Не вагаючись, я погодилась і у вересні 1987 року при­ступила до роботи у Славутицькій міській бібліотеці, яка на той час тимчасово була розташо­вана у тому ж таки Лісному ( селищі для будівників Славутича, розташованому неподалік і на цей час неіснуючий). 

          Бібліотечний абонемент зна­ходився у гуртожитку — майстрі №19, зовсім неподалік від міськвиконкому, а читальної зали на той момент ще не було. Було прийнято рішення відкрити її у майстрі №35. Завезли стелажі, пофарбували їх у білий колір. Розміщувати фонд читальної зали було надзвичайно приємно. Ще б пак! Серед багатогалузевої літератури чимало було мистецтвознавчої, тільки-но надісланої з бібліотечного колектору. Зокре­ма, нові кольорові фотоальбоми, які, в основному, і прикрасили книжкові виставки нашої читаль­ної зали. 

         Книжковий фонд абонемента в більшості складався з літера­тури, яку надсилали нам у дару­нок інші бібліотеки, окремі читачі. Це була, в основному, художня література. Виділявся у фонді стелаж з виданнями на вірменській, грузинській, азер­байджанській мовах, які подару­вали нашій бібліотеці братні рес­публіки Закавказзя. Приваблюва­ла читачів поличка книг з авто­графами і побажаннями письменників-гостей, що відвідали наш Славутич. Це, зокрема, Олег Чорногуз, Раїса Іванченко, Юрій Мушкетик (до речі, знайомий мені ще з дитинства як добрий друг мого батька), а також молодий поет із Чернігівщини Леонід Мель­ник та ін. 

         І хоча в тому, що абонемент і читальна зала бібліотеки на той час знаходилася у різних при­міщеннях і, що на перших порах до­водилося працювати допізна, і навіть без вихідних, а мізерну за­робітну плату отримувати один раз у три місяці, — були, звичайно, свої незручності і труднощі, та все ж, дякуючи Богу, Його незримій, але такій відчутній підтримці, бібліотека працювала…».

     

    Хостинг от Макхост

    Go to top