12 травня у міській бібліотеці Славутича відбулася захоплива зустріч із мандрівником, журналістом та письменником Олександром Волощуком — людиною надзвичайної сили духу, допитливого розуму й великої любові до України. Його життя — це безперервна дорога, кожен крок якої перетворюється на дослідження, книгу або репортаж. У невимушеній атмосфері Олександр ділився досвідом своїх численних мандрівок, зокрема однією з найяскравіших — подорожжю Південною Америкою, яку він здійснив у 2018 році. Упродовж дев’яти місяців він відвідав Аргентину, Парагвай, Бразилію, Перу, Болівію та Чилі, подолавши 22 700 кілометрів, із яких 1 140 — пішки, у звичайних черевиках зі свинячої шкіри, придбаних на базарі в Чернігові. Під час цієї подорожі він досліджував життя українських громад, які зберігають мову, культуру та національну ідентичність у далеких країнах.
Олександр з особливою теплотою розповідав про українців у Парагваї — щирих і згуртованих, які живуть однією великою родиною. Саме вони допомогли йому в скрутний момент, коли зламався планшет: зібрали кошти на новий ноутбук, яким він користується й сьогодні. У Чилі на нього чекала несподівана зустріч зі старим приятелем у Сантьяго, що стало однією з найемоційніших миттєвостей усієї експедиції. Ця мандрівка лягла в основу його дев’ятої книги, в якій зібрано яскраві історії, портрети українців у Південній Америці та власні роздуми про сутність українства за кордоном.
У своїх подорожах Олександр Волощук поєднує фізичні випробування з глибоким культурним і духовним пошуком. Його маршрутами були Кавказ, Далекий Схід Росії, Центральна Азія, Балкани, Китай, Тибет, країни Близького Сходу та майже вся Європа. Він подорожував автостопом і пішки, ночував у наметах, шукав могили репресованих українців, проводив експедиції по місцях масових поховань та досліджував українську присутність у найвіддаленіших куточках світу.
Олександр Волощук — не просто мандрівник, а дослідник, хроніст і духовний шукач. У кожній подорожі він прагне не лише подолати відстань, а й зануритися в глибини історичної пам’яті, зрозуміти суть людських доль. І завжди в його подорожах в центрі уваги - українці, які зберігають рідне слово і традиції, де б не були.
Підсумком його мандрівок стали численні публікації, репортажі та дванадцять книжок, серед яких: «Автостопом на край світу», «Північна Одісея», «Назустріч сонцю», «Кавказький щоденник», «Сорок чотири дні», «Записки цивилизованного дикаря», «Восточный Крест», «Мои 500 выездов», «Пешком вокруг моря», «Легенда молодости нашей», «Парагвайське щастя», «Выживание в современном мире». Його книги — це не просто звіти про подорожі, а філософські роздуми про націю, свободу, пам’ять і людину в дорозі. Зустріч залишила незабутнє враження — вона стала нагадуванням про те, що справжня українська душа — всюди, де живе пам’ять, мова і гідність.
