Календар подій

135 років від дня народження Бели Бартока (1881 – 1945), угорського композитора, піаніста, музичного фольклориста

 Бела Барток — угорський композитор, піаніст і музикознавець-фольклорист. Народився в родині директора сільськогосподарського училища, музиканта-аматора (грав у місцевому оркестрі) і вчительки. Учився в Будапештській музичній академії ім. Ліста (1899—1903). З 1907 професор цієї академії по класу фортепіано. Педагогічну діяльність поєднував із концертуванням як піаніст.

 Досліджував музичний фольклор багатьох народів, зокрема українського: зібрав (але не видав) близько 80 українських народних пісень. Одним з останніх творів його є обробка української народної пісні «Я купив на ярмарку ячменю» (Барток назвав її «Горе чоловіка»). З 1888-го до 1892-го. року Б. Барток жив у Виноградові (Закарпаття, Україна), там навчився грати на фортепіано і дав свій перший публічний концерт, на якому вперше виконав власну композицію.

 Його новаторські твори, у тому числі опера «Замок герцога Синя Борода» (1911), не були прийняті консервативною критикою. Початок визнання Бартока пов'язаний із балетом «Дерев'яний принц» (1916). У період Угорської радянської республіки (1919) Барток разом із З. Кодай розробив демократичну реформу музичного життя в країні, за що піддався репресіям у роки хортистського режиму. В 1919 був написаний один з найвидатніших його творів — балет «Зачарований мандарин» (поставлений у 1926 році).

 У передвоєнні роки Барток займає антифашистську позицію. Він створює твори, що своєрідно виражають ідеї гуманізму й братерства народів. Загальна тенденція до демократизації творчості Бартока виразилася в створенні творів для музичної самодіяльності (обробка народних угорських пісень, кантата «З минулого», 1935), а також п'єс педагогічного репертуару (44 скрипкових дуети, 1931, і фортепіанний цикл «Мікрокосмос», 1937).

 У період фашистської диктатури, в 1940, Барток емігрував у США, де не отримав визнання музичних кіл і вмер у бідності.

 Бела Барток розвивав власну музичну мову, поєднуючи фольклорні елементи з математичною концепцією тону і ритмічної пропорції. Має велику музичну спадщину, яка включає шість струнних квартетів, концерти, оперу і великий дитячий педагогічний репертуар.

 Посмертно визнаний гідним премії ім. Кошута (1948) і Міжнародної премії Миру (1955).

Нагороди: Зал слави премії «Греммі», Премія опікунської ради премії «Греммі».

«Якщо люди майбутнього коли-небудь захочуть дізнатися, як боролася і страждала людина нашої епохи і як на кінець, знайшла дорогу до духовного звільнення, гармонії і миру, здобула віру в себе і в життя, то звернись до прикладу Бартока, вони найдуть ідеал непорушної постійності і зразок героїчного становлення людської душі» - Б.Сабольчі.

Наші контакти

 

Go to top