Календар подій

55 років від дня народження Івана Антоновича Малковича (1961), українського поета, видавця

…до культури треба тягтися. Тому я й книжки

роблю трошки такі загарні для дітей. Чому? Хочу,

 щоб саме до такої книжки вони тяглися,

прагнули її мати, бо це щось вище, не повсякденне,

двері в інший, справжній світ»

Іван Малкович

 Іван Антонович Малкович — український поет і видавець, власник і директор видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА».

 Іван Малковичнародився 10 травня 1961 року  на Івано-Франківщині.Після закінчення місцевої школи вступив до Івано-Франківського музичного училища (скрипковий клас), яке закінчив 1980 року. А 1985 року закінчив філологічний факультет Київського державного університету ім.Т.Шевченка.

 У 1981 році ще 19-річним юнаком на всеукраїнському літературному семінарі в Ірпені таємним голосуванням кількох сотень літераторів І.Малковича було обрано «Найкращим молодим українським поетом».

  1981 року виходить його перша велика поетична публікація у «Літературній Україні» із вступним словом Д. Павличка.
Друкувався в журналах "Київ", "Жовтень", "Дніпро", літературному альманасі "Вітрила", газеті "Літературна Україна".

 1984 — побачила світ перша поетична збірка «Білий камінь» (Київ, в-во «Молодь»). Публікацію відстоювала легендарна українська поетеса Ліна Костенко. «Найніжніша скрипка України» — так назвала молодого поета Ліна Костенко у видавничій рецензії на «Білий камінь».

 У 1985 році, отримавши диплом філолога-україніста Київського університету імені Т. Г. Шевченка, кілька місяців працює у школі вчителем української мови та літератури на Київщині. У 1986 році переходить на посаду редактора дошкільної літератури у видавництві «Веселка». У 1986 році став (наймолодшим на той час) членом Спілки письменників СРСР.

 1987  Малкович перший лауреат премії «Бу-Ба-Бу» за найкращий вірш року.

 1987 — переходить на посаду редактора відділу поезії у видавництво «Молодь». У 1988 році виходить друга поетична збірка «Ключ» (Київ, в-во «Молодь»).       У 1989 році долучається до організації першого молодіжного пісенного фестивалю «Червона Рута». З 1991 до 1992 року працює в редакції дитячого журналу «Соняшник». З 1992 року працює на посаді головного редактора дитячих програм «Укртелефільму».

 У 1992 році у створеному власному видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» видає першу книжку — «Українську абетку». Того ж року виходить третя поетична збірка «Вірші» (Київ, «Український письменник»). У 1997 році побачила світ четверта книга поета «Із янголом на плечі» (Київ, поетична аґенція «Княжів»).   У 2002 році Форум видавців у Львові визнає «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГУ» найкращим видавництвом року в Україні. Тоді ж Іван Малкович став кавалером Міжнародного ордену усмішки (свого часу цю нагороду отримували Папа Іван-Павло ІІ, Астрід Ліндґрен, Сєрґій Образцов, Дж.Роулінґ та ін.) .

 У 2006 році у видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» виходить п'ята поетична книжка Івана Малковича «Вірші на зиму» (Київ, «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»).

 Іван Малкович — редактор, упорядник, автор та перекладач понад 30 книжок для дітей, зокрема, «Українська абетка», «Улюблені вірші».

 «Це людина, маніакально віддана ідеї «особливо якісної української книги». (Книжковий огляд, №1, 2002). У 2004, 2008, 2009 рр. входить до «ТОП-100 найвпливовіших людей України» щорічного рейтингу журналу «Кореспондент».

 2010 — світ побачила книжка вибраного І. Малковича (вибрані вірші, переклади, есе, інтерв'ю) «Все поруч» («А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»), яка стала одним із переможців книжкового конкурсу Форуму видавців у Львові — 2010.

 Вірші Малковича перекладено англійською, німецькою, італійською, російською, польською, литовською, грузинською та іншими мовами.

 Вірші Івана Малковича входять до літературних (вітчизняних і перекладних) антологій, хрестоматій, шкільних підручників. У віршах читача приваблює оригінальна манера письма, тонка напівіронія, інтонаційна емоційність.Його поезія ніжна, лагідна, щира і добра. Вона якось непомітно полонить душу, огортає теплими материнськими почуттями. Взагалі образність Івана Малковича заворожує своєю влучною несподіваністю.Їх перекладають на музику Марія Бурмака, Віктор Морозов, Тарас Чубай та інші композитори і виконавці. Рядками з його поезій називають вечори. За його сценаріями проводять свято Святого Миколая. А на Різдво і Старий Новий рік він сам ходить із вертепом та Маланкою. Таким вічним ліриком, шукачем краси, що бережно ставиться до всіх її життєвих проявів, постає перед нами Іван Малкович, коли гортаєш сторінки його книг.

 Ось як написав про нього Дмитро Павличко: «...Він має музичну освіту, що благодатно відбивається на його творах. Літературними вчителями цього автора можна назвати Євгена Плужника та Богдана-Ігора Антонича. Але, приглянувшись уважніше до його поезії, побачимо, що в нього є третій і, можливо, найголовніший наставник— Павло Тичина. Вчитися для Івана Малковича — як, зрештою, для кожного справжнього митця — не значить наслідувати у письмі, а бути подібним лише у світовідчуванні, в жаданні певної естетичної Досконалості... Але ж це поет, цілком своєрідний, справдешній. Його варто знати вже хоч би за те, що він в жодному слові своєму не покривив почуттям, що він дуже цільний у тому настрої, котрий можемо назвати уболіванням за добротою, лагідністю життя, що він у кожному образі являє свіжість і вишуканість...»

Іван Малкович
       
МУЗИКА, ЩО ПІШЛА

Коли вона плелася в коси —

чом, скрипко, відвернулась пріч?

Як музику пустила босу

в таку непевну, звабну ніч?

Ох, смиче, теж дививсь куди ти? —

вже ж сивина спадає з пліч, —

як босу музику пустити

в таку непевну, звабну ніч?..

Візьму собі землі окраєць,

піду блукати по світах, —

хай тільки вітер завиває

в моїх розхристаних слідах...

О мамо, тату, як спитають,

куди ваш син подався з віч —

скажіть: він музику шукає,

що босою пішла у ніч.

Malkovych (1)
Malkovych (2)
Malkovych (3)

Наші контакти

 

Go to top