Данило Георгійович Нарбут — український художник театру, живописець. Син художника-графіка Георгія Нарбута. Народний художник України (1994), лауреат Шевченківської премії (1996).
Данило Георгійович Нарбут народився року в родині художника-графіка Георгія Івановича Нарбута.
1933 Київський оперний театр направив Нарбута у Ленінград на 3-річні курси театральних художників при Всеросійській Академії мистецтв.
Від 1935 року працював у Київському театрі опери та балету.
1936 року репресований. Після 2 років ув'язнення на Біломорканалі та звільнення працював у театрах російських міст Єйська та Златоуста.
У 1939 році пішов добровольцем на Фінський фронт.
Учасник Другої світової війни. Потрапив в оточення, перебував в окупації.
Працював у театрах Києва, Ковеля, Коломиї. Оформив вистави (1942—44): «Блакитна троянда» Лесі Українки, «Казка старого млина» Спиридона Черкасенка, «Директива з центру» С. Ледянського та інші.
У повоєнні роки оформляв спектаклі у театрах України, від 1961 року — головний художник Івано-Франківського, від 1965-го — Черкаського українських музично-драматичних театрів.
У 1996—97 роках у багатьох областях України пройшли виставки його робіт. На суд глядачів були виставлені картини із серій: «На Черкаському базарі» та «Мої друзі, мої вчителі».
В основі творчості Данила Нарбута — переважно етнографічні мотиви й українські історичні сюжети.
Шевченківську премію художник отримав за портретні серії «Сподвижники Б. Хмельницького», «Гетьмани України», а також за філософсько-історичне полотно «Страшний суд», чуттєві й високохудожні картини «Вибори кошового» та «Покрова Богородиці».