Календар подій

Міжнародний день танго

Танго дає двом людям відчуття того,

що вони — одне ціле. І як все справжнє,

танго таїть у собі секрет…

Хорхе Луiс Борхес

 11 грудня відзначається Міжнародний День танго.

 Вперше аргентинці відзначили День танго 11 грудня 1978 року, а ще через кілька років свято стало міжнародним.

 Дата вибрана не просто так. Але думки з цього приводу розділилися. Одні стверджують, що свято приурочене до дня народження прабатька цього свята музиканта Хуліо Де Каро. Та бiльшiсть вважає що свято започатковане  на честь дня   народження Карлоса Гарделя - легендарного танцюриста Аргентини, як його називали «Короля танго». Приїхавши в Аргентину зовсім юним підлітком, він захворів танго на все життя. Він розвивав танець, вносив у нього щось нове, шліфував, відточував кожен рух. Переїхавши в Європу, Гардель успішно представив танго в Парижi, звідки цей танець почав свій тріумфальний хід по країнах і континентах. Якби не він, навряд чи б танго перелетiло через океани і підкорило не тiльки Європу, а й увесь свiт.  

 Не скрізь вітали цей пристрасний, палкий танець. Папа Пій Х, був проти цього танцю i заборонив його, проте зняв згодом свою заборону після того, як в 1914 році учні аргентинця К. Аiна станцювали перед ним у Ватикані. Австрійський імператор заборонив солдатам танцювати його у військовій формі. А англійська королева заявила, що відмовляється танцювати «це». Танго також було заборонено танцювати в Німеччині та Росії, що не завадило шаленiй популярності цього танцю. У 20-30-тi роки в Радянському Союзі танго вважалося занепадницького і міщанським танцем, проте заграні платівки з мелодіями танго передавалися з рук в руки.

 У 50-ті роки, роки Великої Депресії в США і військових диктатур в Південній Америці, танго починає забуватися. Епоха рок-н-ролу, здавалося, витіснила танго надовго, якщо не назавжди. Проте поставлене в 1983 році в Парижі шоу «Аргентинське танго» справило фурор і вiдразу ж відродило забутий танець. Повсюдно люди кинулися брати уроки танго, і з тих пір цей танець не втрачає своєї популярності.

 Слово «танго» з'явилося значно раніше, ніж сам танець. Спочатку це слово використовувалося на одному з Канарських островів для позначення «зібрання негрів для танців, для гри на барабанах», до речі, ці барабани також називалися «танго».  

 Існує кілька версій про походження танго. Найпоширеніша з них — що спочатку танець такого роду з'явився в портових передмістях Буенос-Айреса, де на стику XIX і XX століть зустрілися і сплелися в одне ціле культурні традиції багатьох країн світу — ритми ритуальних танців індіанців, кубинської хабанери, африканської кандомби, аргентинської мілонги, іспанського фламенко, польської мазурки, нiмецького вальсу, завезених іноземними матросами. Спочатку танго танцювали тільки чоловіки, якi домагалися уваги жінок. Як відомо, Аргентина - це країна вихідців з Європи. Чоловіків тут завжди було набагато більше, ніж жінок. Щоб уникнути кривавих бійок, придумали оригінальне змагання: хто кому більше раз наступить на ногу, то і йде на побачення. Кажуть, що дама могла вибирати собі партнера/квалера з 10-15 чоловіків. Техніка шліфувалася, додалася музика, а потім в пару з чоловіками встали жінки. Життя в танго б'є ключем, а в центрі танцю - взаємини, пристрасті, конфлікти, примирення, «третій зайвий», ревнощі, ненависть - всі почуття, які наповнюють людське життя. І хоча в Аргентині це був танець бідних кварталів, танець емігрантів, але незабаром ліричне і пристрасне танго зазвучало по всій країні.  

 Танго — танець-імпровізація, в ньому головне це уміння партнерів почути один одного. Це вміння народжується на підсвідомому рівні як би само собою, створюючи відчуття іншої реальності. А найвиразнішим моментом цього танцю є пауза: звучить музика, а двоє завмерли в обіймах один одного, ніби ведучи  емоцiйний діалог без слiв — це точка вищої напруги.  Танго - це маленька вистава, в якому танцюристи проживають ціле життя, наповнене емоціями, пристрастю й нестримною енергією. Танцюючи танго, виконавцi прагуть донести один до одного і глядачів те, про що неможливо розповісти словами.

 В даний час існує декілька видів танго: «мілонгеро» (найбільш близьке до оригінального аргентинського танго), салонне танго (яке характеризується більшою дистанцією між танцюристами, що дозволяє використовувати більш різноманітні па), «Liso», або просте танго (відрізняється певним малюнком без безлічі імпровізацій і складних кроків), «Nuevo», або нове танго (з безліччю цікавих і складних фігур) і танго «фантазія» (постановочне танго для змагань і театралізованих виступів).

 Міжнародний День танго об’єднує мільйони шанувальників. Його відзначають і ті, хто не може жити без пристрасного танцю, і ті, кому подобається милуватися віртуозним видовищем.

 30 вересня 2009 року, на прохання міст Буенос-Айреса й   Монтевідео, ЮНЕСКО визнало танго нематеріальною культурною спадщиною людства.

Олесь Дорiченко

 Ля Компарсiта танго  i Париж,

Ритм контрабасiв  i  пасажi скрипок.

Моя любове, як же ти болиш,

Хоч це життя мойого лиш уривок –

Малий фрагмент, та скiльки в нiм чуття!

Париж  i ти,  i гранд оркестр Пурселя,

Порив сердець  i спраглих уст злиття…

Сад Тюїльрi за вiкнами готелю.

А ми ж були ще зовсім молодi,

I  Сени плин,  i танго Компарсiта,

О, як же нам хотiлося тодi,

Щоб завше був Париж,  i ми були,  i лiто.

Go to top