«Театр — это такая кафедра, с которой можно много сказать миру добра»
М.В. Гоголь
Міжнародний день театру (World Theatre Day) відзначається щорічно 27 березня. Це не просто професійне свято митців сцени, це свято мільйонів глядачів. Саме тому, День театру- це не тільки міжнародне свято, але і загальнолюдське свято, яке не має ні національних, ні державних, ні релігійних кордонів.
Міжнародний день театру був встановлений у 1961 році IX конгрессом Міжнародного інституту театру (International Theatre Institute, ITI). Діяльність Міжнародного інституту театру (МІТ), згідно з її уставом, повинна бути спрямована на «укріплення миру і дружби між народами, на розширення творчого співробітництва всіх театральних діячів світу».
Традиційно Міжнародний день театру проходить під єдиним гаслом: «Театр я засіб взаєморозуміння і зміцнення миру між народами».
«Весь мир — театр. В нем женщины, мужчины — все актеры. У них свои есть выходы, уходы, И каждый не одну играет роль» - написав В.Шекспір у комедії «Как вам это понравится». На питання щодо походження театру немає та й не може бути остаточної відповіді, оскільки поняття театрального мистецтва включає в себе надзвичайно велику кількість різноманітних аспектів, кожен із яких зародився як відносно самостійне явище й став частиною цілого лише пізніше.
Однак, незважаючи на це, можна виділити два основних шляхи розвитку архаїчних зародків лицедійства, якими були магічні обряди й ритуали, з одного боку, та практичні потреби людства (задля задоволення яких часто використовувалися знову ж таки магічні елементи), з іншого боку. Перші ж театри з'явились в Греції, згодом в Китаї, Індії, а в X столітті з’являються зачатки Європейського театру.
Якщо ж заглибитися в історію самого театру, то багато що викличе велике здивування:
Театр — це життя, це мудрість народу, яка застигла в майстерній грі акторів. Відомо, що колискою світового театрального мистецтва є давньогрецький театр, вистави в якому відбувалися просто неба на колоподібному майданчику — орхестрі. Лави для глядачів були на схилах каменистого пагорба. Така зала для глядачів називалася театром.
Актори в давньогрецькому театрі виступали в масках, які позначали тип персонажа, душевний стан або характер.
Витоки нашого українського театрального мистецтва сягають давніх народних свят та обрядів.
Руїни театрів античного типу у Херсонесі та Ольвії залишились до наших часів. Це були театри під відкритим небом, у центрі знаходився круглий майданчик для акторів і хору, а місця глядачів йшли уступами вгору.
З XV століття поширюється в Україні мистецтво мандрівних акторів. Вони брали участь у весільних обрядах та ярмарках. А ще варто згадати вертеп — старовинний народний ляльковий театр.
Перша українська професійна театральна трупа була створена в другій половині XIX століття. Так розпочалася історія українського театру, відомого як «театр корифеїв». Назавжди в нашій історії залишаться славетні імена акторів: Марка Кропивницького, братів Тобілевичів, Марії Заньковецької.
Найстаріший в Україні театр було збудовано в Харкові у 1789 році, згодом у Києві (1806), Одесі (1810).
Найстаріша з існуючих нині театральних будівель в Україні споруджена 1843 року у Львові. Зараз тут міститься Український драматичний театр імені М.Заньковецької. Раніше це був Старий театр - найбільша свого часу театральна споруда в Європі.
Найбільше "театральне" місто в Україні – Київ, в якому 25 театрів. Щодо областей, то першість за Одеською – 10 театрів, Львівською – 9, Кримською та Дніпропетровською – по 8.
Спливли часи, але театральне мистецтво розвивається і досі. Театр — це вічна казка. Кого хоч раз торкнулася магія мистецтва перевтілення, той ніколи не залишиться байдужим до «життя на підмостках», бо театр — це живе слово.
Театр
Там, де натхнення і образи,
Де квіти, оплески і сум,
Там все окремо і одразу,
Визнання натовпу і глум…
Стоїть окремо світ куліс,
Світ сцени – зоряна завіса,
Де небо щастя й море сліз,
Я звідала це, я актриса.
Ада Роговцева - відома українська акторка театру та кіно, Народна артистка Української РСР, Народна артистка СРСР. Герой України.