У парк, де обеліск, де сплять солдати,
В День Перемоги всі шляхи ведуть:
Хоч на хвилинку тут на варті стати,
Згадати…помовчати…пом`януть.
XXI століття. Минають і відлітають у вічність роки. Усе далі і далі відходять в історію трагічні події Другої Світової війни. Та ніколи не згасне в пам`яті людській подвиг і велика трагедія нашого народу, його битва, його перемога над фашизмом. «Ніхто не забутий, ніщо не забуте» - такий всенародний заклик-клятва, що зазвучав одразу після закінчення війни, ось уже більш як 70 років живе і втілюється в наукових дослідженнях, художніх творах, у пам’ятниках і меморіалах. Понад 28 тис. братських і поодиноких могил, близько 50 тис. пам’ятників, споруджених вдячними нащадками – вічне свідоцтво того, якою ціною здобута Перемога.
Минають роки, але завжди на скрижалях історії залишаться імена тих, хтоу грізний час встав на захист рідної землі, хто у нелегкому двобою ціноювласного життя відстояв споконвічне право людини на свободу і життя.
Із кожним днем все менше залишається серед насветеранів війни. Посивілі і знесилені ранами минулихбоїв, недостатньо забезпечені, вони все рівно прагнуть передати сучасній молоді дух оптимізму, життєстійкий характер,знання й досвід, любов до Вітчизни. Майбутнім поколінням, спадкоємцям слави героївПеремога вручила найцінніше – науку любити Батьківщину й перемагативорогів.
Дмитро Луценко
Ветерани
Давним – давно
одкрилась війна,
лишла обеліски та кургани…
Під кулями ворожими сповна
За тишу заплатили ветерани.
В атаку йшли не ради нагород,
Вкалічені страждали в медсанбатах…
За право жить завдячує народ
Полеглим і посивілим солдатам.
Пекли як жар,
бинти на голові,
та й шли герої сміло на тарани…
Пригадують дороги фронтові
і вбитих побратимів ветерани.
Вернулися живі з полків і рот
і мир подарували рідним хатам…
За право жить завдячує народ
полеглим і посивілим солдатам.
З роками їх
все меншає в строю,
вкорочують життя їм давні рани…
На вахті миру в рідному краю
стоять з синами поруч ветерани.
Багато і тепер у них турбот,
щоб знов не зайнялась
війна проклята…
За право жить завдячує народ
полеглим і посивілим солдатам.