Агапій Пилипович Шамрай — український літературознавець, історик літератури, дослідник українського романтизму, один із представників нової школи українського літературознавства.

Народився Агапій Шамрай у селі Миропілля на Харківщині. У 1921 році закінчив Харківський університет, після чого викладав українську літературу в Харківському інституті народної освіти. Працював у наукових установах, зокрема в Літературній секції Науково-дослідчої кафедри історії української культури та у Всеукраїнській академії наук.

Учений досліджував історію та теорію літератури, приділяючи значну увагу українському романтизму. Він вивчав творчість Івана Котляревського, Григорія Квітки-Основ’яненка, Тараса Шевченка, Олекси Стороженка, Михайла Коцюбинського, Степана Васильченка та інших письменників. Серед його відомих праць — «Українська література. Стислий огляд», а також тритомне видання «Харківські поети 30–40-их рр. XIX ст.», присвячене представникам українського романтизму.

У 1930-х роках наукова діяльність Шамрая зазнала переслідувань з боку радянської влади. Він був змушений залишити Харків і працював у навчальних закладах Удмуртії, Узбекистану та Пермі. Пізніше повернувся до України й продовжив наукову та викладацьку роботу, зокрема в Києві.

Помер Агапій Шамрай 7 квітня 1952 року в Києві. Значна частина його наукової спадщини була опублікована вже після смерті — у збірнику «Вибрані статті і дослідження» (1963 р.).