Календар подій

65 років від дня народження Андрія Петровича Демиденка (1951) поета-пісняра, сценариста, фольклориста, перекладача. Народився на Київщині

«Не будуй своє щастя, сховавшись за браму,

                                       Добро й милосердя творити спіши.

                                 Не буває дороги, дороги до Храму,

                 якщо Храму немає в душі!»

Андрій Демиденко

 

 Андрій Петрович Демиденко — український поет-пісняр. Автор сотень поезій, редактор-упорядник белетристичної спадщини Михайла Грушевського, Народний артист України(2001р.), Заслужений діяч мистецтв України(1994 р.), академік, професор(2000р.), лауреат міжнародних премій.

 Андрій Петрович народився 12 червня 1951 року у селі Мартиновичах Поліського району на Київщині (село було евакуйоване після катастрофи на ЧАЕС на Полтавщину в село Нові Мартиновичі). Батько, Петро Якимович, фронтовик, інвалід другої світової війни. Мати, Надія Миколаївна, знає безліч давніх українських пісень. ЗакінчивКиївський Національний університет будівництва і архітектури(1973р.), з відзнакою факультет журналістики Київського Національного університету ім. Т. Г. Шевченка (1989р.).

 В 1973–1978 рр. – працював у Київському Науково-дослідному інституті архітектури та містобудування, в 1979–1983 рр. очолював рекламну службу України.З 1984 по 1993 рр. – на відповідальних посадах у редакціях газет, видавництв, творчий директор міжнародного центру «Консалтінг Україна». Від 1999 року  – професор кафедри української літератури, нині – професор кафедри методики викладання української мови та літератури, керівник літературної студії Київського Національного педагогічного університету ім.М.П.Драгоманова.

 Писати вірші почав у сьомому класі. У восьмому класі почав друкуватися у «Київській правді». На літературний шлях юного поета благословив Андрій Малишко, це сталося, коли хлопець приніс у журнал «Дніпро» добірку своїх віршів. Малишко прочитав рукопис і сказав: «Я бачу вашу літературну стежку – вона аж дзвенить!». У 18 років Андрій Демиденко став переможцем конкурсу на кращу молодіжну пісню. У творчому змаганні брали участь понад триста учасників, серед яких лише професійні поети та композитори, що подавали роботи під псевдонімами. А перемогла «Крилата юність» на музику Лесі Дичко та слова ще нікому не відомого Андрія Демиденка.Через рік на Всесоюзному конкурсі молодий поет спільно з композитором Ігорем Шамо виборов третю премію. В 1971 році побачила світ  перша збірка поезій «В ім’я життя».

 До світу естрадної пісні Андрія Демиденка вперше залучив композитор Микола Дремлюга — написавши музику до його вірша «Обеліск», яка понад 20 літ лунала на радіо і по телебаченню. Андрій Демиденко є автором текстів близько 750 пісень, серед яких «Вічний Київ», «Батьківський поріг», «Гуцулка-гуцулянка», «Україночка», «Хрустальные цепи», «Не мовчи», «Васильки»… Без перебільшення можна сказати, що ці пісні знають практично всі, хто знає українську мову. І не просто знають, а люблять, співають та переспівують, згадують знов і знов. І на таких піснях, наприклад, як «Душі криниця» та «Україночка», виросло  вже не одне покоління українців. Це мабуть тому, що ці пісні зрозумілі для абсолютно кожної людини, якій властива людяність, щирість, закоханість, патріотизм. Бо справжнє життя завжди складається з простих речей - сонце, хліб, мати, діти, земля, кохання – життя промовляє до нас простими словами. І з таких слів складаються ці пісні. І саме такими є пісні митця.

 Пісні Андрія Демиденка виконували Юрій Гуляєв, Микола Кондратюк, Йосип Кобзон, Юрій Богатиков, Алла Пугачова, Софія Ротару, Раїса Кириченко, Назарій Яремчук, Таїсія Повалій.

 За роки своєї творчої діяльності Андрій Демиденко увібрав у себе цілу пісенну епоху — в довжелезному списку співавторів його поезій композитори різних поколінь: Станіслав Людкевич, Платон Майборода, Костянтин Данькевич, Євген Станкович, Мирослав Скорик, Ігор Поклад, Геннадій Татарченко, Олександр Злотник, Ігор Лученок, Володимир Мигуля, Євген Дога... Пісні Андрія Демиденка нині співають у сорока країнах світу.

 Андрій Петрович Демиденко – автор понад 180 наукових праць, присвячених національному фольклору та проблемам українознавства. Автор багатьох науково-популярних статей, історичних розвідок, радіо- і телелітературних досліджень. Творець фундаментальної документальної книги про Михайла Грушевського «Великий українець», що стала офіційним подарунком від Президента і уряду України всім міжнародним делегаціям – учасникам 1-го Всесвітнього конгресу українців. Підготував і видав усю спадщину Михайла Грушевського. Редактор і упорядник «Історії України в народних думах і піснях». Переклав українською мовою пісні народів світу, які виконує Український народний  хор ім. Г. Верьовки.

 Про творчість Андрія Демиденка знято документальні фільми українським, російським, канадським, американським, австралійським телебаченням. Його твори перекладені 18 мовами світу. 

Державні нагороди

  • Орден «За заслуги» II ст. (24 серпня 2012р.) — за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові здобутки, багаторічну сумлінну працю та з нагоди 21-ї річниці незалежності України;
  • Орден «За заслуги» III ст. (5 липня 1997) — за вагомий особистий внесок у розвиток національної культури, плідну літературно-мистецьку діяльність.

 Кавалер орденів – Ярослава Мудрого V ступеня, Святого Володимира ІІ ступеня, Миколи Чудотворця, «За розбудову України» Михайла Грушевського (міжнародний рейтинг «Золота фортуна»). Нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради України, Почесною грамотою Кабінету Міністрів України. Відмінник освіти України.

                   Андрій Демиденко

Висиха душі криниця

Висиха душі криниця,
І життя як не було,
Якщо раз чи два на місяць
Не поїду у село.
Якщо раз чи два на місяць
Не поїду у село.

Як побачу рідну хату,
Завеснію, наче цвіт:
Здрастуй, мамо, здрастуй, тату,
I мого дитинства світ.
Здрастуй, мамо, здрастуй, тату,
I мого дитинства світ.

Сяду з вами на порозі,
Поклонюся я землі.
Стану справжнім, як природа,
Як вечеря на столі.
Стану справжнім, як природа,
Як вечеря на столі.

Як побачу рідну хату,
Завеснію, наче цвіт:
Здрастуй, мамо, здрастуй, тату
I мого дитинства світ.
Здрастуй, мамо, здрастуй, тату
I мого дитинства світ.

І хоч так мені привітно,
Та щемить душа сама.
Я ще - літо, я ще - літо,
А батьки - уже зима.
Я ще - літо, я ще - літо,
А батьки - уже зима.

Як побачу рідну хату,
Завеснію, наче цвіт:
Здрастуй, мамо, здрастуй, тату,
I мого дитинства світ.
Здрастуй, мамо, здрастуй, тату,
I мого дитинства світ.

 

Go to top