Календар подій

День Святих Мучениць Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії

 30 вересня Православна Церква вшановує пам'ять святих мучениць Віри, Надії, Любові і матері їх Софії. 

 Поширення християнської віри між язичниками викликало переслідування християн з боку римських язичницьких імператорів. Вони зазнавали неймовірних мук,  гоніння християн були такі жорстокі, що важко піддаються опису. 

 За переказами, у II столітті в язичницькому Римі жила благочестива вдова Софія, яка не приховувала своєї віри в Ісуса Христа. Софія, живучи у чесному шлюбі, народила трьох доньок, яким дала імена Віра, Надія і Любов, відповідно до трьох християнських чеснот. Софія прагнула навчити їх тих чеснот імена яких вони носили. 

 Слухаючись святої богомудрої матері, вони досягали успіху в духовному житті, зростали красиві і мудрі. Чутка про їхню премудрість, красу і християнську віру дійшла  до царя Адріана. 

 Побачивши їх благородні, світлі і безстрашні обличчя, цар почав запитувати, якого вони роду, як їх звуть і яка їхня віра? Будучи премудрою, мати відповідала розсудливо. Розповівши коротко про своє життя, вона почала сповідувати Христа. «Я християнка, ось це дорогоцінне ім'я яким я можу похвалитись», – говорила вона. 

 Цар побачивши перед собою таку мудру жінку, відклав цю справу на три дні відіславши їх до однієї жінки на ім'я Полладія, для спостереження за благочестивою сім'єю. Очікуючи імператорського суду Софія день і ніч навчала доньок богонатхненими словами.

 Коли настав третій день, їх привели до безаконного царя на суд, де він запропонував поклонитись ідолові. На що отримав відповідь: «Отець наш Бог, який живе на небесах, поклоняючись Йому на богів твоїх плюємо, а твоїх погроз не боїмося...». Здивований Адріан спробував спокусити дочок почергово, але віра іх не похитнулась і не піддалась хитрощам імператора. 

 Спершу старшу дочку Віру за непослух цареві роздягнули до гола і били, вона у свою чергу мовчки терпіла страждання. Побачивши це цар повелів відрізати їй груди, але замість крові на подив, усім потекло молоко. Після цього були принесені розжарені залізні грати, слуги поклали на них Віру. Дві години лежала вона на цих гратах і зовсім не обгоріла. Мучитель, не знаючи, що робити засудив її на усічення мечем. 

 Прийшов час мук Надії, яка також не погоджувалась поклонятись богині Артеміді. Слуги після довгого побиття кинули її у вогонь, де вона залишилась неушкодженою, прославляючи Бога. Після цього її повісили і стругали великими кігтями, тіло падало шматками і кров лилася потоком. Але від ран виходили дивні пахощі і на обличчі була усмішка. Не бажаючи терпіти ганьбу, цар засудив святу на усічення мечем. 

 Велика любов до Господа не згасала й у Любові. Мучитель наказав розтягнути її по колесу і бити палкою. Вона була розтягнута так, що члени тіла її відокремилися від суглобів, і вона покрилася, як багряниця, кров'ю, якою бола напоєна земля, ніби від дощу. Після ще однієї спроби переконати поклонитись ідолові, жорстокий правитель, наказав негайно вкинути її в розпалену піч. Але свята сама поспіхом пішла у вогнище і не пошкоджена ходила ніби у холодному місці, співаючи і прославляючи Бога.
 Тоді мучителі за наказом царя пробили її тiло залізними сверлами, але Бог підкріплював святу своєю допомогою і Любов не померла. Розгублений мучитель повелів нарешті усікти святу мечем. 

 Святу Софію не покарали тілесно, але прирекли її на  страшні душевні муки від розлуки із закатованими дітьми. Мати поховала дочок на високому пагорбі за мiстом. Перебуваючи на їхній могилі три дні, вона ревно молилася і сама спочила у Господі. Віруючі поховали її разом з дочками.

 Це сталося 134 року. Старшій Вірі тоді було 12 років, середній Надії – 10, а молодшій Любові – лише 9 літ.

 Свята Софія, зазнавши за Христа великих душевних мук, разом з дочками зарахована Церквою до сонму святих. Страждання і подвиги мучеників таких, як святі Віра, Надія, Любов та матір їх Софія, ширили та зміцнювали віру Христову серед інших народів.

 Мощі святих мучениць із 777 року покояться в Ельзасі, у церкві Ешо.

 Ми також, повинні плекати у своєму житті, у родинах та серцях ці найбільші моральні чесноти – віру, надію і любов, а також просити у Бога ласки бути мудрими і терплячими.

 Сьогодні всіх жінок, які носять ці імена вітають з Днем янгола. З давніх часів було прийнято кожній Вірі, Надії, Любові і Софії дарувати букети квітів і шоколадні цукерки. За традицією іменинниці відправлялися на вранішню службу в храм, щоб вшанувати своїх батьків. Цього дня жінкам дозволялося не працювати, навіть не поратися по дому. Цього дня за народним календарем відзначають «жіночі іменини», улаштовують дівочі посиденьки.

 Також у день пам’яті святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії Церква відзначає День усиновлення.

Go to top