Календар подій

175 років від дня народження Анатоля Франса (Франсуа Тібо) (1844-1924), французького прозаїка

 Анатоль Франс (FRANCE) - видатний французький письменник-сатирик, історик і філософ, у чиїх добутках яскраво відбилося життя Франції рубежу XIX-XX вв. Син паризького букініста. Справжнє його прізвище - Тибо (Франс - літературний псевдонім). Дитячі роки, проведені в крамниці батька, заставленої книжковими полками, наклали відбиток на всю нього подальшу долю

 У юнацькі роки, навчаючись у коледжі, увлеченно читав добутку древніх авторів. Згодом Франс придбав солідну історичну й філологічну ерудицію, він по праву може називатися одним з культурнейших письменників Франції

 Свій шлях у літературі почав як поет, що примикав до парнасцам, але незабаром зрозумів, що справжнє його покликання - художня проза. Першими добутками, що принесли Анатолю Франсу славу як прозаїкові, були романи "Злочин Сильвестра Боннара" (1881) і "Таїс" (1890).

 Для творчої манери Франса, що чітко проступила вже в перших його романах, характерні скепсис і тонка іронія, досить близька до іронії Вольтера й Рабле - чиїм традиціям він і прагнув випливати. Крім того, на його погляди вплинула концепція французького філософа й історика ернста Ренана, що думав, що зміна однієї історичної епохи інший анітрошки не наближала й не наблизить людство на щастя й до пізнання істини. Франс на початку своєї творчості цю точку зору багато в чому розділяв: потрібно, на його думку, не піддаватися патетиці, потрібно вміти бачити в будь-якому суспільному явищі або історичній події його зворотний бік, що, нерідко є комічною. Такими були вихідні позиції молодого Франса.

Широку популярність придбали філософські повісті Франса "Харчевня королеви Педдок" і "Життєві погляди абата Жерома Куаньяра" (обидві книги вийшли в 1893 р.). Ці добутки підкреслено антиклерикальні, що їдко висміюють марновірства й обскурантизм.

Проблемам рідної країни присвячений роман "Сучасна історія" (1901); перу Анатоля Франса належить і інше, не менш блискучий сатиричний добуток - "Острів пінгвінів", де іронічно переосмислюється вся історія Франції, починаючи з найдавніших часів

Украй складним було відношення письменника до революції. Зокрема, він думав, що якими би високими ідеалами не керувалися її натхненники, практичне здійснення найчастіше розходиться із цими ідеалами. Нічим і ніколи, по глибокому переконанню Франса, не може бути, зокрема, виправданий масової терор. Ця думка чітко проступає в ряді його романів і новел, зокрема, у такому значному добутку, як "Боги жадають" (1912).

Франсу властиві екскурси в античну міфологію, його художні тропи й метафори також нерідко сходять до античних зразків. Його улюблений герой - учений або мислитель, що вміє глибоко проникати в саму сутність подій, що відбуваються, будь це античність, середньовіччя або наші дні. Такий, зокрема, Никий ("Таїс"), Сильвестр Боннар ("Злочин Сильвестра Боннара") або ж професор Бержере ("Сучасна історія").

Що ж стосується самого Франса, те він нерідко нагадує собою прибульця з античних часів, древнього римлянина або грека, що потрапив у наші часи, які його, що коштує на деякій височині, часом вражають своєю безглуздістю й нелогічністю. Скільки, наприклад, протягом людської історії було воєн, скільки горя вони принесли людям. На жаль, констатує сатирик, належних висновків із усього цього не зроблено до цих пор.

 

1 (1)
1 (2)
1 (3)

Go to top