Календар подій

455 років від дня народження Вільяма Шекспіра

 455 років відділяє нас від того часу, коли жив і творив геніальний Вільям Шекспір. 

 Шекспір – одне з тих чудес світу, яким не перестаєш дивуватися: історія рухається, змінюється образ планети, а людям усе ще потрібно те, що створив цей поет, відділений від нас декількома сторіччями. Чим більш зрілим стає людство в духовному плані, тим більше глибин відкриває воно у творчості Шекспіра.

 Перу поета належать 37 сценічних творів, 5 поем, 154 сонети.

 Його творчість є однією з вершин художньої культури епохи Відродження. Силою свого таланту він змусив глядача побачити у просторі сцени, майже без декорацій, всесвіт, минуле і майбутнє людства. Він бачив і розумів життя у всій його складності: високим і низьким, трагічним і комічним, святковим і буденним.

Магічний вплив Шекспіра на духовне буття людства з плином часу помітно зростає: його п’єси не сходять зі сценічних підмостків, посідаючи найпочесніші місця в репертуарах кращих театрів світу. Не згасає й інтерес читацької публіки до його драм, герої яких давно вже стали вічними образами світової літератури.

За понад чотири століття, що віддаляють нас від шквалу овацій, яким зустрічала публіка славнозвісного “Глобуса” прем’єри п’єс Великого Вілла, про нього було написано стільки текстів, що нині їхній загальний обсяг в тисячі разів перевищує обсяг шекспірівського канону, до якого входять 37 п’єс, збірник зі 154-х сонетів, дві великі та декілька малих поем.

І сьогодні не втрачають актуальності слова Емерсона: «В наш час література, філософія і саме мислення стали шекспірівськими. Його думка – це той горизонт, поза який наш сьогоднішній зір не сягає».

У гравітаційне поле магічної Шекспірової музи потрапляли Джон Мільтон і Вольтер, Ґете і Джейн Остін, Пушкін і Гюґо. Присутність шекспірівської інтертекстуальності очевидна у творах Стендаля і Тургенєва, Джеймса Джойса і Томаса Еліота, Толкіна і Стейнбека, Фаулза і Мердок, Апдайка і Претчета. Все це засвідчує невичерпність його креативних ресурсів і з усією очевидністю доводить слушність славнозвісного ґетівського вердикту: «Шекспір, і краю йому немає».

Мова Шекспіра – це не лише віртуозне поєднання слів і народження оригінальних смислів. Це універсальна мова мистецтва, наділена потужним культуротворчим потенціалом і спроможна прилучати людину до вічних цінностей. Це вируюче поле творчих енергій, відкритий простір для різноманітних дискусій, спільний ґрунт для діалогу, що обумовлює незмінну значущість Шекспіра для інтелектуально-духовного поступу людства.

Саме незбагненна позачасовість Шекспірових творінь та нездатність пересічного людського розуму осягнути природу його геніальності спричинили парадоксальну ситуацію: найвідоміший драматург світу все ще залишається великим незнайомцем, адже протягом декількох століть тривають гострі суперечки стосовно того «Who is Shakespeare?», «What is Shakespeare?», “Ким він був?” Яким він був – той, кому ми завдячуємо появою Гамлета, Ліра, Ромео і Джульєтти?

 

1 (1)
1 (2)
1 (3)

Go to top