Календар подій

100 років від дня народження Івана Стаднюка (1920-1994), радянського прозаїка, сценариста, драматурга і військового журналіста

 Народився в с. Кордишна на Вінничині.

Його батько був учасником російсько-японської війни. До колективізації вважався середняком, працював, як і всі селяни. Одним з перших став колгоспником. Мати звичайна селянська жінка, яка народила восьмеро дітей. Троє з них померли. Із синів залишились Яків і Борис.

Яків став учителем, Борис після одруження відокремився від батька. Сестра Фанаска вийшла заміж і переселилась до чоловіка, а сестра Афія вступила на робфак. Так що весь тягар роботи по господарству ліг на плечі найменьшого - Івана.

У 1928 році померла мати - Марія Гордіївна. Тієї ж осені Іван Стаднюк вступив до початкової школи, яка розмістилась у колишній поповій хаті. Після занять допомагав по господарству батькові.

Під час голоду 1932 р. зник двоюрідний брат Івана, а сам він поїхав до Чернігова, до брата Якова, партійного працівника. Відчував себе зайвим ротом у сім'ї брата, тому півзими провчився у 5 класі школи №4 імені Коцюбинського і збіг до рідного села, де голод невщухав.

І знову пришлося проситися до Якова, але вже в місто Ніжин, де він працював директором бібліотечного технікуму. В Ніжині, в школі №1, Іван Стаднюк закінчив 6-й клас. Але сталося лихо: Якова зняли з роботи і виключили з партії. Івана до себе забрала сестра Афія, яка вчителювала в с. Стара Басань Бобровицького району. А коли вийшла заміж за працівника міліції, переїхала в с. Тупичів на Городнянщині. Із нею поїхав і брат.

У Старій Басані Іван півзими провчився у сьомому класі. Семирічку закінчив у Тупічеві. Вступив до Вінницького будівельного технікуму. Провчився не довго: не давались математичні дисципліни, довелося залишити технікум. Хоча вже тоді в нього проявилися неабиякі літературні здібності.

З Вінниці знову поїхав до сестри у Тупичів. Серед репресованих у Кордишівці селян виявились дядько Івана Стаднюка, двоюрідний брат і два брати дружини його рідного брата Бориса. Це стало причиною того, що майбутній письменник не був зарахований до піхотного училища імені Красіна в Краснодарі. Не вдалося вступити і на вчительські курси при Чернігівсьокму педінституті. Працював у Тупичівській МТС.

У 1940 р. став курсантом Смоленського військово-політичного училища. Його прийняли до лав КПРС. У Смоленському видавництві побачили світ перші його оповідання, які до того публікувалися у місцевій газеті "Рабочий путь".

30 травня 1941 р. Івану Стаднюку присвоєно звання молодшого політрука. Він отримав призначення в Особливий Західний військовий округ. А незабаром - війна, в якій приймав участь від першого до останнього дня.

Про все пережите письменник розповідає на сторінках романів: "Війна", "Москва 41", у повісті "Исповедь без покаяния", в числених публіцистичних виступах.

Кінофільм "Максим Перепелиця", знятий за сценарієм І.Ф. Стаднюка.

І.Ф. Стаднюк пішов з життя у травні 1994 р.

 

1 (1)
1 (2)
1 (3)

Go to top