Календар подій

115 років від дня народження Віри Федорівни Панової (1905-1973)

Віра Федорівна Панова. Народилася 7 (20) березня 1905 року в Ростові-на-Дону — померла 3 березня 1973 року в Ленінграді (нині Санкт-Петербург). Російська радянська письменниця, сценарист. Лауреат трьох Сталінських премій (1947, 1948, 1950). 

Віра Панова народилася 7 (20 за новим стилем) березня 1905 року в Ростові-на-Дону (на той момент — Область Війська Донського). Рано втратила батька. З ранніх років Вірі доводилося працювати. Паралельно займалася самоосвітою, з юності писала вірші.

З 17-ти років почала працювати в редакції ростовської газети «Трудовий Дон». У 1926-1927 роках під псевдонімом «Віра Вельтман» писала фейлетони, будучи ведучою відділу фейлетону в газеті «Радянський Південь». До середини 1930-х років працювала у дитячих газетах і журналах Ростова — «Ленінські онучата», «Вогнище», «Горн». У 1940 році Панова переїхала в Ленінград, звідки після початку війни була евакуйована в Пермі, де працювала в газетах і на радіо.

Першу повість написала в 1945 році — «Сім’я Пиріжкових» (у новій редакції 1959 року — «Євдокія»).

Під час війни Панова зробила у військово-санітарному поїзді кілька рейсів до фронту, враження від яких послужили фактичною основою повісті «Супутники», що побачила світ у 1946 році (Сталінська премія першого ступеня, 1947). В 1947 році виходить роман «Кружилиха» (Сталінська премія другого ступеня, 1948) про людей великого уральського заводу воєнних років, викликав жваву дискусію.

У наступні роки Панова пише ряд повістей і романів: «Ясний берег» (1949, в тому ж році за цю роботу їй присуджена Сталінська премія третього ступеня), «Сентиментальний роман» (1958), «Пори року» (1953). У 1955 році повістю «Серьожа» відкривається цикл творів Панової про дітей: «Валя», «Володя», «Хлопчик і дівчинка» та ін.

У середині 1960-х років звертається до жанру історичної повісті. Сюжети «Сказання про Ольгу» та «Сказання про Феодосії» взяті з літописної історії Київської Русі. У повісті «Хто вмирає» (1965) описаний кінець царювання Василя III. Цикл історичних повістей «Лики на зорі» (1966).

Особливе місце у творчості Панової займає драматургія: «Метелиця» (1957), «Проводи білих ночей» (1961), «Ще не вечір» (1965) та ін На основі авторських інсценувань і сценаріїв Панової поставлені багато відомі фільми: «Серьожа», «Євдокія», «Високосний рік», «Поїзд милосердя», «Рано-вранці», «Хлопчик і дівчинка» та ін.

Зазначимо, що з екранізації повісті Панової «Серьожа» почалася режисерська кар’єра Георгія Данелії — молодого випускника режисерських курсів Панова віддала перевагу досвідченим постановникам з «Ленфільму».

Відома в сталінські роки як офіційно визнаний письменник, надалі Віра Панова зіграла важливу роль в історії російської культури. У 1960-ті роки літературним секретарем Панової в Ленінграді був жив з нею в одному будинку Сергій Довлатов, який неодноразово з симпатією згадував її у своїх творах.

Під час кримінального переслідування Йосипа Бродського чоловік і син Панової були серед його основних захисників.

Померла 3 березня 1973 року в Ленінграді. Похована на кладовищі в Комарово під Ленінградом.

1 (1)
1 (2)
1 (3)

Go to top