Календар подій

Всенародний День Батька

Родина, родина - від батька до сина
Від матері доні добро передам.
Родина, родина це вся Україна
З глибоким корінням, з високим гіллям.

Вадим Крищенко

 18 вересня 2009, під час прес-конференції в УНІАН, Всеукраїнським громадським комітетом з підтримки сім’ї та відповідального батьківства за підтримки Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту, з ініціативи громадської органiзацiї «Міжнародний Центр Батьківства», кожну третю неділю вересня оголошено Всенародним Днем Батька в Україні. В рамках цієї ініціативи в 2007 роцi було зібрано 10 тис. підписів від громадян, під листом до Президента України, з пропозицією ввести День Батька на державному рівні. Але на державному рівні день батька в Україні до цього часу не визначений,

 Започаткування громадського святкування  цього свята виказує своє особливе шанування українського суспільства загальнолюдським сімейним і державним цінностям.  

 З незапам’ятних часів у нашого народу чоловіка по-особливому шанують і поважають, бо це – батько, господар, воїн. Головою родини був батько. Його слово було вагомим і авторитетним. Він повинен навчити своїх дітей, особливо  синів, різних ремесел. Адже з того як вихована дитина, що вона вміє і знає, можна судити про її батьків. Приклад батька у сім`ї має особливе значення. Суворо питав батько з того, хто своїм вчинком ганьбив рід.

 Батьківщина від слова – Батько, вона у нас одна, як і батько – один. Батько назавжди залишає відбиток у дитячому серці, тож нехай той відбиток буде добрим! Давайте не пошкодуємо сказати добре слово батькові, ніжно обняти маму і запропонувати їм свою допомогу!

У цей День ми приєднуємося до привітань і поздоровлень, що лунають на адресу наших батьків! Бажаємо їм бути з нами якомога довше,  щоб ми більше могли радувати їх і піклуватися про них, любити їх і спілкуватися з ними!

                          Симоненко Василь

Кривда

Новела

У Івася немає тата.
Не питайте тільки чому.
Лиш від матері ласку знати
Довелося хлопчині цьому.

Він росте, як і інші діти,
І вистрибує, як усі.
Любить босим прогоготіти
По ранковій колючій росі.

Любить квіти на луках рвати,
Майструвати лука в лозі,
По городу галопом промчати
На обуреній, гнівній козі.

Але в грудях жаринка стука,
Є завітне в Івася одно —
Хоче він, щоб узяв за руку
І повів його тато в кіно.

 

Ну, нехай би смикнув за вухо,
Хай нагримав би раз чи два,-
Все одно він би тата слухав
І ловив би його слова...

Раз Івась на толоці грався,
Раптом глянув — сусіда йде.
— Ти пустуєш тута,— озвався,-
А тебе дома батько жде-

Біг Івасик, немов на свято,
І вибрикував, як лоша,
І, напевне, була у п'ятах
Пелюсткова його душа.

На порозі закляк винувато,
Але в хаті — мама сама.
— Дядько кажуть, приїхав тато,
Тільки чому ж його нема?..

Раптом стало Івасю стидно,
Раптом хлопець увесь поблід —
Догадався, чому єхидно
Захихикав сусіда вслід.

Він допізна сидів у коноплях,
Мов уперше вступив у гидь,
З оченят, від плачу промоклих,
Рукавом витирав блакить.

А вночі шугнув через грядку,
Де сусідів паркан стирчав,
Вибив шибку одну з рогатки
І додому спати помчав...

Бо ж немає тим іншої кари,
Хто дотепи свої в іржі
Заганяє бездумно в рани,
У болючі рани чужі...

Go to top