Календар подій

240 років з дня народження П'єр-Жана де Беранже

beranzhe pier zhan 3П'єр-Жан де Беранже — французький  поет-демократ.

Народився П’єр Жан Беранже 19 серпня 1780 року в Парижі, в бідній міщанській родині. Після розлучення батьків Беранже залишили під опіку діда-кравця. У восьмилітньому віці Беранже віддали у пансіон Сент-Антуанського передмістя. У дитинстві він став свідком штурму Бастилії. У 1789 р. батько відправив його до своєї сестри в Пікардію. Тут, у невеличкому містечку Перроні, Беранже відвідував місцеву школу, водночас навчаючись у майстра-золотаря, служив посильним у нотаріуса, працював складачем у друкарні. У 1809 р. Беранже отримав місце писаря в канцелярії Паризького університету.

Писати вірші, комедії, трагедії почав рано. На повну силу поетичний талант виявився в жанрі пісень, в яких Беранже весело й дотепно оспівував радощі життя («Молитва епікурейця», «Весна й осінь», «Вино і Лізетта», «Моя бабуся»). Поетична манера Беранже формувалася під впливом письменників XVTI ст.: П. Корнеля, Ж. Расіна, Ж.Б. Мольєра, Ж. де Лафонтена. Але його не задовольняє пишномовність цих жанрів. Поета більше приваблює простота і природність пісенної творчості поетів XVIII століття: Колле, Панара, Е. Парні.

Уже в ранній творчості Беранже з'являються елементи гострої соціальної сатири. Особливе місце в цьому плані належить поезії "Король Івето" (1813).

В роки Реставрації творчість Беранже набула громадянського характеру. Республіканець і патріот, учень просвітителів 18 ст., він ненавидів феодальну монархію Бурбонів і в своїх піснях — політичних памфлетах гостро висміяв дворянство («Маркіз де-Карабас», «Маркіза де-Претентайль», «Нащадок знатного роду»), католицьке духівництво («Місіонери», «Мощі», «Смерть Сатани»), саму монархію («Карл III Простуватий», «Майбутнє Франції»); осудив Священний союз («Священний союз варварів»), протиставивши йому мир і дружбу народів («Священний союз народів»); оспівав революційну славу й героїзм французького народу («14 липня», «Галли й франки», «Старий капрал»).

За сатиричні пісні Беранже двічі ув'язнено (1821, 1828). У буржуазній революції 1830 Беранже був одним з її ідейних ватажків, до Липневої монархії поставився опозиційно. Пісні 30—40-х рр. сповнені соціального змісту. Беранже осудив буржуазне суспільство («Гроші», «Золото», «Черви», «Бонді», «Слимаки») і виявив глибоке співчуття до соціально гнобленого народу («Руда Жанна», «Жак», «Жебрачка», «Старий волоцюга»). Не визнаючи революційної боротьби, дотримувався розпливчастих ідей утопічного соціалізму («Божевільні», «Ідея», «Вівці», «Фея рим».

Своїми революційними і демократичними мотивами, образами, настроями творчості Беранже був близьким Т. Шевченкові, який переписав у "Щоденник" вірші "Старий холостяк" у перекладі Д. Ленського, "Навуходоносор "у перекладі В. Курочкіна та поезію В. Курочкіна на смерть Беранже "16 липня 1857 року".

До пісенної творчості Беранже зверталися І. Франко та Леся Українка. Українською мовою перший переклад твору Беранже ("Сон бідняка ") зробив у 1875 році Іван Грінченко (псевд. Й.В. Шевченка). У 1872—1873 pp. дев'ять пісень французького поета переклав О. Навроцький — переклади не опубліковані і зберігаються в Інституті літератури ім. Т.Г. Шевченка. Перекладами пісенної творчості Беранже займалися у різний час П. Грабовський, В. Самійленко, І. Стешенко, X. Алчевська, П. Капельгородський, В. Щурат, М. Терещенко, М. Рильський, П. Тичина, М. Зеров, П. Филипович, А. Шмигельський, В. Мисик, І. Світличний та ін.

Своєю творчістю Беранже відгукувався на всі визначні події, що відбувалися в країні. Любов до народу була джерелом постійного натхнення Беранже. Уся поетична творчість Беранже припадає на бурхливу епоху першої половини XIX сторіччя. Зрозуміти її та оцінити можна, простеживши уважно за головними подіями, свідком яких був поет і які впливали на формування його світогляду.

0003   копия
0003

Go to top