Календар подій

90 років від дня народження Емми Іванівни Андієвської (1931), української художниці, письменниці, поетеси, прозаїка (Німеччина, США)
andievska«Кожен є творцем власного життя.
Вибір є і там, де немає жодного вибору.
Коли людина хоче чогось усім єством,
вона цього обов’язково досягне»

Емма Андієвська

 

Емма Іванівна Андієвська — українська письменниця, поетеса та художниця.

 Емма Андієвська народилася у 1931 році у місті Сталіно. Батько письменниці був хіміком-винахідником, мати була агрономом за освітою і пізніше працювала вчителькою біології. Через дуже часті важкі хвороби, більшість шкільних предметів Емма Андієвська здавала екстерном. З дитинства Андієвська мала феноменальну пам'ять. Хворобливість дитини змусила родину у 1937 році переїхати спочатку до Вишгорода, а згодом — у 1939 році — до Києва. В 9—10 річному віці майбутня письменниця перечитала найвідоміші твори світової літератури.

 Початок війни застав родину Андієвської у Києві. Тоді ж загинув батько письменниці — його було безпідставно розстріляно радянською владою.

 У 1943 році діти з матір'ю виїхали на Захід. Родина жила в англійській окупаційній зоні Берліна. Живучи у Німеччині, дівчина відмовилась вчитися у жіночій гімназії, і її, попри правила, прийняли до чоловічої.Окрім того, вкотре загострилися проблеми майбутньої мисткині із здоров'ям: три роки Емма Андієвська пролежала в гіпсовому ліжку хвора на туберкульоз хребта і після цього вісім років ходила в корсеті.

 Наприкінці 1949 року, під час блокади Берліна, родина переїхала спочатку до табору переміщених осіб у Міттенвальді, а потім до Мюнхена. Маючи природне оперне контральто і рятуючись від сухот легенів, Емма Андієвська, знаходячись у Берліні, а згодом у Міттенвальдському таборі, брала уроки оперного співу.

 У 1955—1957 рр. Андієвська працювала фрілансером на радіо «Свобода» у Мюнхені. У 1957 році мисткиня закінчила Український вільний університет за спеціальностями філософія та філологія. Того ж року письменниця з усією родиною переїхала до Нью-Йорка, де працювала у Norcross Greeting Card Company, перевіряючи дизайн вітальних листівок. У Нью-Йорку Емма Андієвська також працювала бібліотекаркою у медичній бібліотеці.

 Пропрацювавши фрілансером на радіо «Свобода» з 1959 по 1963 рр., Емма Андієвська лишалася штатним працівником радіо до 1995 року. За цей час вона працювала диктором, сценаристом, режисером і редактором українського відділення радіо «Свобода».

 Працюючи на радіо, Андієвська не мала багато часу на власну творчість. Нині письменниця живе у Мюнхені, де інтенсивно працює над своїми творами, іноді по вісімнадцять годин на добу.

 Емма Андієвська авторка поетичних книг, а також збірок прозових творів (оповідань, романів). Наша землячка знана у західному світі і як художниця.

 Вона належить до найвідоміших поетів української діаспори. Незвичайним був її дебют на початку 50-х років, коли з'явилася перша збірка віршів. Тогочасні критики поставили поетесу на рівень раннього Тичини й Артюра Рембо (французький поет), відзначили єдність поетичного стилю з малярськими роботами, якими вона ілюструє свої книги.

 Е. Андієвська не стала на шлях продовження тих реалістичних традицій, за якими дійсність відображувалась у формах самої дійсності. Відхід від традицій засвідчують інтерпретатори віршів Андієвської.

 Ось думка літературного критика Л. Тарнашинської : «Творчість поета од Бога неможливо осягнути одразу і цілком, то є процес постійного відкриття й відчування народжуваного ним слова. Надто творчість такого складного поета, яким є Емма Андієвська, котра пропонує читачеві прийняти правила її поетичної «гри»: спробувати вийти за рамки стандартизованої буденщини, перевтілитися, подивитись довкола себе за своєрідними «законами» її світобачення, яке, синтезуючи українську фольклорну магію та західний модернізм, робить прорив у виміри фантастичні. Естетичним підґрунтям її творчості є сюрреалізм, несподівані, багатозначні асоціації апелюють до емоційної сфери, до її уяви, абстрактні образи конкретизуються, часто набирають барокових форм, вони синтетичне ускладнені, алогічні. Поетеса вдається до цих засобів, щоб якомога повніше відтворити дійсність, якомога більше вражень «втиснути» в слово, «видобути» з цього більший пучок асоціативних «іскр».

 Не менш складними для розуміння і сприймання є прозові твори Емми Андієвської, зокрема «Роман про добру людину», в якому реальність поєднується з химерними епізодами, міфами, легендами.

 Незвичайною є малярська майстерність Емми Андієвської. Німецька газети «Зюддойче цайтунг» так оцінювала її художню майстерність: «Емма Андієвська не лише відома на Заході як художниця з даром оригінального творчого мислення, її малярство комунікативне, довірливо налаштоване до людей».

 Художниця є автором понад дев'яти тисяч картин. Вперше глядачі побачили її акварелі в Мюнхені в 1956 році, потім в Нью-Йорку — у 1989 році.  Емма ілюструвала свої збірки «Архітектурні ансамблі» та «Знаки». Вона виставлялася в багатьох країнах світу - США, Канаді, Франції, Німеччині, Австралії, Бразилії, Ізраїлі, Україні та Швейцарії.

 Емма Андієвська є авторкою двадцяти семи поетичних збірок, п'яти книжок короткої прози, трьох романів. Поетеса є членом Національної спілки письменників України з 1994 року, українського ПЕН-клубу та Професійного об'єднання художників Баварії.

 Літературна творчість Емми Андієвської представлена у багатьох збірниках прози й поезії. Головні з них:

Поезія: «Поезія» (1951 р.); «Народження ідола» (1958 р.); «Риба і розмір» (1961 р.); «Кути опостінь» (1962 г.); «Первні» (1964 р.); «Базар» і «Пісні без тексту» (1968 р.); «Наука про землю» (1975 р.; «Кав’ярня» (1983 р,); «Спокуси святого Антонія» (1985 р.); «Вігілії» (1987 р.) «Архітектурні ансамблі» (1988р.).

Проза: «Подорож» (новели, 1955 р.); «Тигри» й «Джалапіта» (1962 р.); «Герострати» (1971 р.); «Роман про добру людину» (1973 р.); «Роман про людське призначення (1982р.).

 Поетична збірка «Вілли над морем» у 2001 році номінувалася на Національну премію України ім. Т. Г. Шевченка.

 Дещо з короткої прози письменниці було перекладено на англійську та французьку мови. Твір Андієвської «Джалапіта» був перекладений російською та англійською мовами. Сто сонетів авторки були перекладені на гебрейську мову. Декілька віршів поетеси ввійшли у збірку віршів сучасних українських поетів німецькою та польською мовами. Кілька творів авторки були перекладені на есперанто.

Емма Андієвська була й залишається українською письменницею, підкреслюючи, що свою Україну вона носить, «як слимак хатку, я в ній живу інакше би пішла в іншу культуру, як багато хто з-поміж нас дуже талановитих людей». Попри те, що з 12 років проживає за кордоном, вважає себе українкою і пише лише українською («Бувши весь час за межами України, я пишу тільки українською»).

Нагороди

  • 1984 — лауреат літературної премії Фундації Тетяни та Омеляна Антоновичів за «Роман про людське призначення».
  • 2002 — кавалер Ордену «За інтелектуальну відвагу» незалежного культурологічного часопису «Ї».
  • 2003 — міжнародна літературна премія «Тріумф».
  • 2009 — премія «Глодоський скарб».
  • 2011 — «Золота грамота» Донецького Товариства української мови імені Т.Г. Шевченка.
  • 2018 — Національна премія України імені Тараса  Шевченка.

Go to top