Календар подій

140 років від дня народження Бели Бартока (1881–1945), угорського композитора, піаніста, фольклориста, педагога

Bartok BelaБела Барток — угорський композитор, піаніст і музикознавець-фольклорист. Народився 25 березня 1881 р. в родині директора сільськогосподарського училища, музиканта-аматора (грав у місцевому оркестрі) і вчительки. Учився в Будапештській музичній академії ім. Ліста (1899—1903 рр.). З 1907 р. професор цієї академії по класу фортепіано. Педагогічну діяльність поєднував із концертуванням як піаніст.

 Досліджував музичний фольклор багатьох народів, зокрема українського: зібрав (але не видав) близько 80 українських народних пісень. Одним з останніх творів його є обробка української народної пісні «Я купив на ярмарку ячменю» (Барток назвав її «Горе чоловіка»). З 1888-го до 1892-го року Б. Барток жив у Виноградові (Закарпаття, Україна), там навчився грати на фортепіано і дав свій перший публічний концерт, на якому вперше виконав власну композицію.

 Його новаторські твори, у тому числі опера «Замок герцога Синя Борода» (1911 р.), не були прийняті консервативною критикою. Початок визнання Бартока пов'язаний із балетом «Дерев'яний принц» (1916 р.). У період Угорської радянської республіки (1919 р.) Барток разом із З. Кодай розробив демократичну реформу музичного життя в країні, за що піддався репресіям. В 1919 р. був написаний один з найвидатніших його творів — балет «Зачарований мандарин» (поставлений у 1926 році).

 У передвоєнні роки Барток займає антифашистську позицію. Він створює твори, що своєрідно виражають ідеї гуманізму й братерства народів. Загальна тенденція до демократизації творчості Бартока виразилася в створенні творів для музичної самодіяльності (обробка народних угорських пісень, кантата «З минулого», 1935 р.), а також п'єс педагогічного репертуару (44 скрипкових дуети, 1931 р., і фортепіанний цикл «Мікрокосмос», 1937 р.).

 У період фашистської диктатури, в 1940 р., Барток емігрував у США, де не отримав визнання музичних кіл і вмер у бідності.

 Бела Барток розвивав власну музичну мову, поєднуючи фольклорні елементи з математичною концепцією тону і ритмічної пропорції. Має велику музичну спадщину, яка включає шість струнних квартетів, концерти, оперу і великий дитячий педагогічний репертуар.

 Посмертно визнаний гідним премії ім. Кошута (1948 р.) і Міжнародної премії Миру (1955 р.).

«Якщо люди майбутнього коли-небудь захочуть дізнатися, як боролася і страждала людина нашої епохи і як на кінець, знайшла дорогу до духовного звільнення, гармонії і миру, здобула віру в себе і в життя, то звернись до прикладу Бартока, вони найдуть ідеал непорушної постійності і зразок героїчного становлення людської душі» -

Б.Сабольчі.

Go to top