Календар подій

140 років від дня народження Аркадія Тимофійовича Аверченка (1881–1925) українського та російського письменника-сатирика, драматурга, театрального критика

Arkady AverchenkoАркадій Тимофійович Аверченко народився 27 березня 1881 року в Севастополі в сім'ї небагатого купця Тимофія Петровича Аверченка і Сусанни Павлівни Софронової, дочки відставного солдата з Полтавщини.  Він був дуже хворобливим хлопцем, через поганий зір його не взяли до гімназії. Тому Аркадій не отримав майже ніякої освіти, окрім двох класів, але він мав допитливий розум та хорошу пам’ять, сестри допомагали йому освоїти науки.

Працювати Аверченко почав рано, ще в 15 років. З 1896 по 1897 рр. служив молодшим писарем в транспортній конторі Севастополя. Протримався він там недовго, трохи більше року, і згодом описав цей період свого життя в іронічній «Автобіографії», а також в оповіданні «Про пароплавні гудки».

У 1896 році батьки відправили сина на Донбас, працювати конторником на кам'яновугільному руднику. Там він пропрацював чотири роки, згодом написавши кілька оповідань про життя на руднику («Увечері», «Блискавка» тощо).

У 1901 році Аркадій переїздить до Харкова, де 31 жовтня 1903 року в газеті «Південний край» з'являється його перше оповідання «Як мені довелося застрахувати своє життя». Сам же Аверченко вважав своїм літературним дебютом оповідання «Праведник» (1904 рік).

У 1906-1907 роках письменник редагує харківські сатиричні журнали «Штик» і «Меч», а у січні 1908 року переїжджає до Санкт-Петербурга, де влаштовується працювати секретарем у журналі «Стрекоза», у якому колись дебютував А. П. Чехов. Незабаром молоді співробітники «Стрекози» вирішують видавати новий журнал «Сатирикон», редактором якого стає Аркадій Аверченко. За час роботи Аркадія Тимофійовича в «Сатириконі» цей журнал став надзвичайно популярним, за мотивами його оповідань ставилися п'єси в багатьох театрах мініатюр країни («Ливарному театрі», «Кривому дзеркалі», «Летючій миші»). Для Аверченко робота в цьому виданні стала центральною віхою у творчій біографії. Окрім журналу було налагоджене видання Бібліотеки «Сатирикону»: за 1908—1913 роки вийшло друком близько ста назв книжок загальним накладом більше двох мільйонів екземплярів. Серед них була перша збірка оповідань А. Аверченка, що від 1910 до 1917 року мала 24 видання.

У 1911-1912 роках Аркадій Аверченко двічі їздить у подорожі по Європі, які послужили поштовхом для творчості: у 1912 році вийшла книга письменника «Експедиція сатириконців у Західну Європу».

А. Т. Аверченко писав також численні театральні рецензії під псевдонімами Ave, Вовк, Фома Опискин, Медуза-Горгона, Фальстаф тощо.

Після Жовтневого перевороту звичне життя письменника пішло в минуле. У липні 1918 року більшовики закрили «Новий Сатирикон» разом з іншими опозиційними виданнями. У лютому 1919 року письменник повернувся в рідний Севастополь, де працював завідувачем літературного відділу газети «Юг» (згодом «Південь Росії»), агітуючи за допомогу Добровольчій армії.

13 квітня 1922 року Аркадій Аверченко переїжджає до Софії, потім до Белграда, а 17 червня 1922 року до Праги на постійне місце проживання.

У 1923 році виходить його перша збірка емігрантських розповідей «Записки Простодушного». Того ж року виходить друком книжка «Дванадцять портретів».

Життя далеко від Батьківщини, від рідної мови було дуже важким для Аркадія Аверченка. Цьому було присвячено багато його творів, зокрема, розповідь «Трагедія російського письменника».

У Чехії Аркадій Аверченко відразу набув популярності; його творчі вечори користувалися надзвичайним успіхом, а багато розповідей було перекладено чеською. У 1925 році Аркадій Аверченко серйозно захворів. Вранці 12 березня 1925 року він помер.

1 (1)
1 (2)
1 (3)

Go to top