Календар подій

130 років від дня народження Олекси Андрійовича Слісаренка [справж. – Снісар (1891–1937)], українського письменника, поета, прозаїка, педагога

slisarenkoОлекса Андрійович Слісаренко  народився 28 березня 1891 р. на хуторі Канівцевому (нині с. Шипувате Харківської області) в родині лимаря. Вчився в Кучерівській сільськогосподарськії школі та Харківській середній хліборобській школі. Під час навчання в школі припали й перші спроби віршувати. Як і більшість початківців юний Слісаренко наслідує тих, ким захоплюється - Бальмонт, Бунін, Олесь, популярні поети-символісти. Їхніми мотивами та настроями пройняті перші вірші Слісаренка. Декілька з цих ранніх віршів 1910 року з'явилось у підпільному студентському журналі "До праці". Після закінчення з 1912 р. працював агрономом.

 Був учасником Першої світової війни, пройшов шлях від рядового до офіцера артилерії. 1918 р. самовільно залишив фронт і переїхав до Києва. Після нетривалої роботи агрономом, Олекса Слісаренко стає до літературної праці.

 О.Слісаренку в літературному процесі 20-х належить помітна, хай і не першорядна, роль. У його творчості так чи інакше переломилося кілька важливих напрямів, стильових пошуків молодої української поезії та прози.

 Перша, перейнята символістськими мотивами, поетична книжка "На березі Кастальському" вийшла 1919 р. Збірка сповнена тривожними настроями, пов'язаними з авторовими передчуттями неминучості якихось великих, можливо, трагічних змін. Захоплення футуризмом, певна річ, змінило стиль Слісаренкового письма. Ймовірно, мало значення й привабливість футуризму як "лівої", "найпередовішої" і "найреволюційнішої" течії, до якої хотів бути причетним поет. Його футуристичні поеми — це гімни машинній цивілізації, техніці, з розвитком якої автор пов’язує надії на кардинальні зміни в житті людства:

Прийде машина

з новою красою,

з новими кодексами правди.

 Короткочасна спроба знайти себе в футуризмі мала для О.Слісаренка певне позитивне значення, посприявши розкутості письма, збагаченню кола тем і образів. Особливо це стане помітним у новелістиці.

 Письменник виступав прихильником динамічної, гостросюжетної новели, і саме його мала проза вирізнялася на тлі тогочасної, переважно лірико-імпресіоністичної, літератури. На думку О.Дорошкевича, котрий уже 1928 р. вирізняє М.Хвильового, О.Слісаренка й Г.Косинку як найвидатніших сучасних прозаїків, "Слісаренкова новела цілком протилежна психологічній новелі імпресіоністичної школи; вона позбавлена ліризму і всю свою увагу скупчує на динамічному розвиткові фабули".

 З 1924 p. Слісаренко мешкав у Харкові, де був головним редактором видавничого відділу "Книгоспілки" і в 1928–1929 рр. співредактором журналу "Універсального журналу".

 Слісаренкова творчість досить нерівна, і критичні оцінки її бували часом полярними. Першим досвідом прозаїка стала збірочка оповідань "У болотах" (1924 р.). Далі - одна за одною - виходять нові книги О.Слісаренка: "Плантації" та "Сотні тисяч сил" (1925 р.), "Камінний виноград", "Сліди бурунів" та "Спроба на огонь" (1927 р.).

 1925 року вийшли збірки оповідань "Сотні тисяч сил" та "Плантації". Вони принесли авторові визнання як майстрові зовні простої, але захопливої фабули. Саме пореволюційна дійсність, зокрема громадянська війна, була винятково щедрою на неймовірні випадки, зіткнення, пригоди, дивовижні переплетення людських доль, і О.Слісаренко талановито відтворив усе це в кращих своїх оповіданнях.

 Далі вийшли друком повісті "Бунт" (1928 р.) та "Страйк" (1932 р.). Крім цього, було опубліковано романи "Зламаний гвинт" (1928 р.), "Чорний Ангел" (1929 р.), "Хлібна ріка" (1932 р.).

 Письменника цікавила доля звичайної, "маленької" людини в революції, її здатність протистояти насильству, знаходити підтримку в умовах, коли руйнувалися усталені уявлення, закони, моральні норми.

 Арешт Слісаренка відбувся за поданням уповноваженого слідчої групи СПО ДПУ УРСР Гольдман. На першому етапі допитів Слісаренко "знавався" в приналежності до підпільної контрреволюційної організації, яка ставила за мету повалення Радянської влади і встановлення фашистської диктатури на Україні. Через два місяці після арешту О.Слісаренко відмовився від цих "зізнань", сказавши, що давав їх під фізичним впливом слідчого, втративши контроль за свідомістю і перебуваючи в стані моральної прострації. Після цього почалося тривале добування від Слісаренка зізнань у головній, як думається, "вині": приналежності до літературної організації ВАПЛІТЕ.

 За вироком Військового трибуналу Українського військового округу О.Слісаренко позбавлявся волі на 10 років, прав — на 3 роки, "без конфискации имущества, в виду отсутствия такового".

 Покарання відбував на Соловках. У жовтні 1937 р. окрема трійка Управління НКВД СРСР по Ленінградській області переглянула справу Олекси Слісаренка й ухвалила застосувати до нього найвищу кару. Розстріляний 3 листопада 1937 в Карелії (урочище Сандармох).

 Реабілітація відбулася посмертно Верховним Судом СРСР 19 вересня 1957 року на основі свідчень письменників О.Копиленка і Ю.Шовкопляса. Вирок ленінградської трійки, за яким письменник був розстріляний, скасовано, а справу припинено "за отсутствием состава преступления".

Slisarenko (1)
Slisarenko (3)
Slisarenko (2)

Go to top