Календар подій

140 років від дня народження Марійки Підгірянки [справж. – Марія Омелянівна Ленерт-Домбровська (1881–1963)], української поетеси, освітянки

pidgiryankaМарійка Підгірянка — відома галичанка, українська поетеса та освітянка.

 Народилася 29 березня 1881 р. в с. Білі Ослави на Івано-Франківщині в родині лісничого. У Марійки рано пробудився потяг до літератури, поезії. В 13 років пробує свої поетичні сили. В 1900 році екстерном успішно складає іспити в учительській семінарії у Львові. Отримує диплом на право вчителювати в школі. Відтоді 40 років віддана шкільній роботі та поезії.

 Писати почала М. Підгірянка ще в юності. Друкувати вірші Марійка почала з 1902 р. в періодичних виданнях. Її твори друкувалися в 1902-1908 рр. в газеті «Діло», журналі «Літературно-науковий вісник». У 1908 році вийшла її перша поетична збірка «Відгуки душі».

 В 1904 році Марія познайомилась з Августином Домбровським, майбутнім педагогом, громадським діячем, послом до УНРади, який 1905 р. став її чоловіком. У них було четверо дітей: син Остап — викладач французької мови в Львівському університеті імені І. Франка, кандидат філологічних наук; син Роман — перекладач з німецької, журналіст газети «Шлях перемоги» у Мюнхені; син Маркіян — український громадський діяч Австралії, інженер-електрик, автор «Підручника шофера»; дочка Дарія — вчителька української мови й літератури шкіл Галичини.

 Понад сорок років Марія Омелянівна разом з чоловіком, теж учителем, пропрацювала на ниві народної освіти в Галичині й на Закарпатті. По війні залишилася працювати на Закарпатті. Саме тут розквітнув талант Марійки Підгірянки як дитячої письменниці, її вірші друкувалися в періодиці, шкільних підручниках, виходили окремими книжечками.

 Більшість творів поетеса написала для дітей і про дітей. Основні мотиви віршів М. Підгірянки до 1939 р. — мрії про краще майбутнє народу, оспівування краси рідного краю, природи Карпат. Авторка щедро використовує фольклорні мотиви, її вірші ніжні і легкі, часто нагадують українські народні пісні («Співанки», «Вечір», «Що роблю я, що я дію»). Працювала Марійка Підгірянка і в жанрі поеми.

 Досить своєрідною є поема «Мати-страдниця», написана в 1919 р. Події у творі — це одна зі сторінок життя західноукраїнських вигнанців під час Першої світової війни, коли тисячі галичан померло в концентраційних таборах з голоду і від епідемій. Композиційним обрамленням поеми є «Вступ» і своєрідний епілог. Сповідь страдниці, подану в жанрі голосінь, становлять 12 пісень.

 В 1962 році вийшла її збірка «Гірські квіти». Твори М.Підгірянки часто друкувалися у видавництві «Веселка».

 У радянські часи за життя Марійки Підгірянки її книги не видавалися, окремі вірші з'являлися лише в журналах. Потім видавництва Львова і Києва видали маленькі збірочки для дітей: «Безкінечні казочки», «Грай, бджілко», «Ростіть великі», «Школярики йдуть».

 За роки незалежності побачили світ у видавництвах Києва, Ужгорода, Коломиї, Івано-Франківська її книжечки «Розповім вам казку, байку», «Гарний Мурко мій маленький», «Безкінечні казочки», «Зіллюся з серцем народу», «Краю мій, рідний», «Учись, маленький», «Три віночки», «Мелодії дитинства», «Мати-страдниця».

 2009 року син поетеси Маркіян Домбровський фінансово допоміг видати найповніше зібрання творів Марійки Підгірянки великим томом «Для Вкраїни вірно жиймо» (Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2009 р.).

 «Чиста, мов кришталь, народна мова, простота, ядерність вислову, щирість — отеє головні прикмети поезій Підгірянки. З пісень її віє свіжість, запах пільних квіток, шум і туга наших смерекових лісів. В її піснях — навіть патріотичних — не стрічаємо пустих банальних фраз, декламації, пафосу. Вона не силкується свої почування, свої думки прикрашувати блискучими, золотистими павлячими перами, не шукає за добірними словами, поетичними картинами, не гонить за ефектами, не кокетує з ніякими «напрямками» — вона співає лише те, що лежить їй на серці, що тиснеться до її уст, вона попросту — талант і то талант щирий, чистий, мов золото, талант, хапаючий своїм ліризмом за серце, мов поранкова весняна молитва жайворонка..» - писав Михайло Мочульський.

 Свого часу Максим Рильський написав: «Марійка Підгірянка справді народна, щира, ніжна, талановита поетеса».

 І дійсно, поезія Марійки Підгірянки — як кришталева вода з гірського джерела, що втамовує спрагу дітям і дорослим. Добре якось сказав відомий поет Дмитро Павличко, що слово поетеси Марійки Підгірянки серед чесних людей не пропаде ніколи.

 Творчість поетеси з Карпатських гір — це справжня материнська енциклопедія, на якій виховувалися і виховуються цілі покоління.

Вшанування пам'яті:

  • З 1991 року ім'я Марійки Підгірянки носить Івано-Франківський обласний театр ляльок.
  • З 1991 року в м. Тлумач Івано-Франківської області діє Музей-кімната Марійки Підгірянки.
  • 1992 року Івано-Франківське обласне товариство української мови ім. Тараса Шевченка «Просвіта» заснувало премію імені Марійки Підгірянки в галузі літератури і мистецтва.
  • В 1993 році у Косівському районі встановлено премію імені Марійки Підгірянки для педагогів району.
  • З 1996 року в селі Білі Ослави діє музей Марійки Підгірянки.

                                Моя земленько ти ріднесенька,

                    Як твій чар описати?

                            Не затихла ще моя пісенька,

                     Щоб про тебе співати.

                           Ніч невидная, ніч тихесенька,

                    Але сон не приходить.

                            Знов в душі бринить нова пісенька,

                       Попід вікнами бродить.

                         Моя земленько ти ріднесенька,

                         Святе моє кохання,

                           Для тебе була перша пісенька,

                         Тобі буде й остання.

                                   (Вірш «Моя земленько»

                               із збірки «Ранкові зустрічі»).

Pidgiryanka (1)
Pidgiryanka (2)
Pidgiryanka (3)

Go to top