Календар подій

До 110-річчя від дня народження Георгія Мокійовича Маркова (1911-1991), російського письменника, громадського діяча

markovГеоргій Мокійович Марков - російський письменник, сценарист і драматург, журналіст, військовий кореспондент, громадський діяч.

Георгій Мокійович Марков народився 19 квітня 1911 року в селі Ново-Кусково  Томській губернії, в сім'ї тайгового мисливця. З 1930 по 1932 роки навчався в Томському державному університеті.

З 1932 року стає завідувачем відділу пропоганди Новосибірського міського комітету ВЛКСМ, у грудні того ж року обирається членом крайкому ВЛКСМ й призначається редактором крайової молодіжної газети «Більшовицька зміна».

У грудні 1934 року призначається членом оргбюро ЦК ВЛКСМ по Омській області й затверджується редактором газети «Молодий більшовик».

Після переїзду до Іркутська у 1936 році керує літературною студією при обласній бібліотеці. Одночасно є постійним позаштатним кореспондентом іркутських газет «Східно-Сибірська правда» та «Радянська молодь». Тут же Марков стає відповідальним секретарем Іркутської письменницької організації, при цьому дуже велику увагу приділяє вихованню молодих авторів. В Іркутську письменник прожив більше 20 років. Саме тут починається його шлях в літературу.

У 1939 році вийшла друком перша книга роману «Строгови». Друга книга цього роману вийшла в світ у 1946 році.

"Книги Маркова про Сибір - гімн людської самовідданості, натхненне слово синівської вдячності сибірякам, які з давніх-давен населяли і обживати свою землю, боролися за неї. Ця земля, її образ оживають перед нами: Марков неприховано любить цю свою землю, цю свою, начебто відлюдкувату раніше, неласкаву начебто, глуху начебто Сибір. Книги Маркова знищують це "начебто"; вони кажуть правду про прекрасну Сибір " - літературний критик Н.П. Толченова

У роки Другої світової війни Марков був спеціальним кореспондентом газети «На бойовому посту» Забайкальського фронту, разом з військами якого був учасником розгрому японської Квантунської армії. Його військові враження лягли в основу повісті «Солдат піхоти», яка була опублікована в 1948 році.

З 1949 року розпочинає роботу над романом «Сіль землі», що є продовженням роману «Строгови». Перша книга цього роману виходить друком у Іркутську в 1955 році. Закінчив написання роману у 1960 році.

У 1956 році Марков переїхав до Москви, де став секретарем правління Спілки письменників СРСР, а в 1971 році — першим секретарем. З1977 року - Голова правління.

У 1963—1964 роках створив роман «Батько і син», до якого увійшло багато автобіографічного матеріалу. 1966 року в журналі «Дружба народів» друкується п'єса про життя сибірського села у 1919 році «Нещадне літо».

У 1969—1973 роках працює над романом «Сибір» про діяльність декабристів у Сибірі.

У 1972—1974 роках видавництво «Художня література» видає зібрання творів Георгія Маркова у п'яти томах.

Також у різні роки виходять друком повісті письменника «Земля Івана Єгорича» (1974 р.), «Заповіт» (1975 р.), «Тростинка на вітрі» (1977 р.), «Моя військова пора» (1979 р.).

У 1978 році видавництво «Радянський письменник» видає публіцистичну та літературно-критичну збірку «Горизонти життя і праця письменника». Працював також і як перекладач

Марков голова Комітету з Ленінських і Державних премій СРСР в галузі літератури, мистецтва і архітектури з 1979 року, а також голова комісії з літературної спадщини М. С. Шагінян.

У 1978 році передав Ленінську премію на створення бібліотеки в рідному селі. В січні 1986 року за власним бажанням пішов з поста голови правління Спілки письменників.

Марков був удостоєний чималої кількості премій і нагород. Письменник став володарем також міжнародних премій, наприклад, премії «Лотос» і Великій літературній премії Болгарії «Софія».

Багато романів автора були екранізовані найвідомішими режисерами того часу. Наприклад, восьмисерійний фільм «Строгови» 1976 року навіть отримав диплом VII Всесоюзного фестивалю телевізійних фільмів. Після того як було опубліковано продовження роману, на замовлення Держтелерадіо було відзнято і його кіноверсія.

Георгій Мокійович Марков помер 26 вересня в 1991 році внаслідок тривалої хвороби. На згадку про автора в селі Ново-Кусково  в 2012 році було встановлено його погруддя, а в місті Іркутську, почесним громадянином якого був визнаний автор, є меморіальна дошка на його честь. Регулярно в Томську, Іркутську і навіть в Москві проходять літературні зібрання, читання, присвячені Георгію Маркову.

Справу батька продовжує одна з дочок. Ольга Маркова стала письменницею, тоді як друга дочка автора грала в театрі.

1
2
3

Go to top