Календар подій

130 років від дня народження Сергія Сергійовича Прокоф’єва (1891–1953), російського композитора, піаніста, диригента, народженого в Україні

prokofevСергій Сергійович Прокоф’єв – видатний композитор, піаніст, диригент, педагог і професор. Один з найяскравіших талантів у світі музики, чиє ім'я знаходиться на вершині списку найбільш виконуваних композиторів ХХ століття.

 Сергій Сергійович Прокоф'єв народився 23 квітня 1891 року в  Донецької області, в сім'ї вченого-агронома. Займатися музикою почав з 5 років. До моменту вступу до консерваторії був автором чотирьох опер, симфонії, двох сонат і декількох фортепіанних п'єс. У віці 13 років вступив до Петербурзької консерваторії, де навчався у А. Лядова, Миколи Римського-Корсакова, О. К. Глазунова, Я. Вітола. 

 1909 року закінчив консерваторію як композитор з посередніми оцінками (головним чином через творчі нерозуміння з професурою, що додержувалася академічного напрямку в музиці) і продовжив навчатись у консерваторії як піаніст. 1914 року закінчив консерваторію як піаніст зі своїм 1-м концертом для фортепіано з оркестром, отримавши найвищу оцінку та гран-прі — рояль. В консерваторські роки Прокоф'єв також займався диригуванням.

 У 1914–1918 роках багато концертував у Москві, Петрограді, інших містах Росії. Музика Прокоф'єва стала предметом запеклих дискусій у музичних колах.

 Вже в ранній період виявляються характерні риси творчого обличчя Прокоф'єва — активне ставлення до життя, оптимізм, енергія і воля. Найбільш помітні у цей період — балет «Казка про блазня…» (1915 р.), опера «Гравець» за однойменним романом Достоєвського (1915—1916 рр.), декілька інструментальних концертів і сонат, «Скіфська сюїта» (1915 р.) і кантата «Семеро їх» (1917 р.). Один з шедеврів раннього Прокоф'єва — його  «Класична» симфонія (1917 р.).

 З 1918 року Прокоф'єв починає регулярну і обширну концертну діяльність як піаніст і диригент — виконавець власних творів. Навесні 1918 року він прямує через Японію в США. Перебування за кордоном замість передбачуваних кількох місяців тривало 18 років. Америка, Франція, Німеччина, Париж ... У 1919 Прокоф'єв завершив комічну оперу «Любов до трьох апельсинів» (поставлена у 1921 р. оперним театром у Чикаго). До того часу відноситься також Третій фортепіанний концерт. В Америці Прокоф'єв не мав велкого успіху, що стало причиною його переїзду до Європи. У 1922 р. Прокоф'єв переселився до Німеччини в мальовниче приальпійське містечко Етталь, де починає роботу над оперою «Вогняний Янгол».

 У 1923 р. перебрався до Парижа, де швидко добився визнання, значним чином завдяки знайомству з видатним російським балетмейстером C. Дягілєвим, який поставив його «Казку про блазня…», а також замовив і пізніше поставив балети «Сталевий скік» (1927 р.) і «Блудний син» (1928 р.). У Парижі Прокоф'єв провів наступне десятиліття, виїжджаючи в тривалі концертні турне країнами Європи і по Америці, які мали грандіозний успіх. У 1927 році Прокоф'єв вперше відвідує СРСР, де має величезний успіх. Пізніші гастролі до СРСР здійснювались у 1929 та 1932 роках. У цей період з'явилися Друга, Третя і Четверта симфонії і Четвертий і П'ятий фортепіанні концерти, в яких стиль Прокоф'єва досяг піку напруженості і гостроти, а також більш м'який за стилем балет «На Дніпрі» (1932 р.) для театру «Гранд-Опера».  У 1936 році повернувся до СРСР. Головною офіційною причиною повернення композитора вважається туга за батьківщиною («Я маю знову вжитися в атмосферу рідної землі. Я маю знову бачити справжні зиму і весну, що спалахує миттєво. У вухах моїх має звучати російська мова, я повинен говорити з людьми моєї плоті і крові, щоб вони повернули мені те, чого мені тут не дістає: свої пісні, мої пісні. Тут я позбавляюся сил. Мені загрожує небезпека загинути від академізму» — писав Прокоф'єв).

 Повернення стимулювало творчий процес. Були створені балет «Ромео і Джульєтта» (1935-1936 рр.), музика до кінофільмів «Олександр Невський» та «Іван Грозний», твори для дітей.

 До Прокоф'єва великі музиканти, які писали балетну музику, не наважувалися звертатися до шекспірівських трагедій, вважаючи, що вони складні для балету. А Прокоф'єв створив твір, наповнений духом Шекспіра. Поетична, глибока музика, що містить реалістичні, психологічно точні портрети дійових осіб «Ромео і Джульєтти» дав можливість балетмейстеру Л. Лавровсmкому поставити балет, який має світову славу.
У 1938 р. Прокоф'єв здійснює останні гастролі до Європи та США, які відбуваються з блискучим успіхом, зокрема Прокоф'єву пропонують вигідний контракт у Голлівуді, від якого, однак, композитор відмовився.

 В кінці 1930-х він починає роботу над цілою низкою творів. Завершення більшості з них було відсунуто початком Другої світової  війни. Серед найвидатніших творів воєнних років — 7-а фортепіанна соната (перший твір удостоєний Сталінської премії), опера «Війна і мир», 5-а симфонія, балет «Попелюшка».

 Останній період життя Прокоф'єва надзвичайно складний. Серед значних творів Прокоф'єва останніх років — опера «Повість про справжню людину» (1948 р.), 7-ма симфонія (1952 р., остання Сталінська премія), Симфонія-концерт для віолончелі (1952 р.).

 Помер Прокоф'єв 5 березня 1953 року — на 40 хвилин пізніше Сталіна та з тієї ж причини: крововилив у мозок. 

 Похований в Москві, на Новодівочому цвинтарі. За заповітом композитора, архіви про нього можна відкрити і вивчити тільки через 100 років після його смерті – у 2053 році.

 Творчість Сергія Сергійовича Прокоф'єва склала епоху в світовій музичній культурі XX століття. Прокоф’євське новаторство – це не лише використовування нових засобів і небувалих прийомів, але і - в ще більшій мірі – новизна самого використання старих засобів і традиційних прийомів, оновлення самих жанрів, а де-не-де новіть форм, тобто синтез традицій і новаторства в сфері музичної мови.

 Історична пам'ять про Сергія Прокоф'єва:

  •  У 1955-1967 роках видані 20 томів зібрань музичних творів композитора.
  • У 1991 році в будівлі колишньої сільської школи, де викладала мати композитора, був відкритий Музей Сергія Прокоф'єва на його батьківщині – в селі Червоному Красноармійського району Донецької області. Там же було встановлено пам'ятник композитору.
  • У 2008 році був відкритий Музей-квартира Сергія Прокоф'єва в Камергерському провулку Москви, де він провів останні роки життя. У 2016 році там відкрили пам'ятник композитору.
  • З 1991 року проводиться Міжнародний конкурс імені Сергія Сергійовича Прокоф'єва в Санкт-Петербурзі, який щорічно проводиться за трьома спеціальностями: композиція, симфонічне диригування та фортепіано.
  • В 1991 році  була випущена пам`ятна монета СРСР, присвячена століттю  від  дня народження С. С. Прокоф`єва.
  • В 2012 році відкрито міжнародний аеропорт імени Сергія Прокоф'єва в Донецьку.
  • 6 серпня  2012 року в честь Сергія Прокоф'єва назвали кратер на  Меркурії.

0001
0002
0003

 
 

Go to top