Календар подій

125 років від дня народження Мате Залки (справж. – Бела Франкль) (1896–1937), угорського письменника

mate zalkaМате Залка — угорський письменник та революціонер, активний учасник громадянських воєн у Росії 1918–1921 та Іспанії 1936–1939 років.

Мате Залка народився з ім'ям Бела Франкль в єврейській родині  23 квітня 1896 року. Закінчив комерційне училище, з початком Першої світової війни був призваний до австро-угорської армії, в чині молодшого офіцера воював в Італії та на Східному фронті. Був полонений російськими військами під Луцьком 1916 року. Після лікування в київському  госпіталі його відправили до табору військовополонених поблизу м. Хабаровськ.  Як й більшість інших австро-угорських військовополонених, був  натхненний переворотом 1917 року в Російській імперії, захопився соціалістичними ідеями та приєднався до комуністичного руху. 1918 року став членом  Федерації іноземних груп ЦК РКП(б) і, щоб не наражати рідних на небезпеку, назвався "червоним мадяром" Мате Залкою (до забороненої Угорської комуністичної партії вступив заочно 1920 року).

Партизанив у Сибіру і на Далекому Сході. По закінченні командирських курсів у Москві воював у складі Першої Кінної армії на Житомирщині й Рівненщині, пізніше – на Південному фронті.

Після звільнення в запас протягом 1923—1928 років  працював дипломатичним кур'єром, на господарській роботі, директором Театру Революції в Москві. Зайнятий в апараті ЦК ВКП(б) від початку 1928 року. Від кінця 1920-х років співпрацював у бюро Міжнародного об'єднання революційних письменників (МОРП).

Від 1924 друкував у російській, українській  та емігрантській пресі. Його перше опубліковане оповідання «Ходя» (1924 р.) було присвячено Громадянській війні в Росії; ця ж тема фігурує в наступних творах Мате Залки («Кавалерійський рейд»,1929 р.; «Яблука»,1934 р.).  Твори  були присвячені переважно подіям громадянської війни на території України (оповідання «Генерал», «Стратегічний вітер», «Марія Сабо», роман «Комети повертаються» та ін.). В гострокритичній публіцистиці відображав тогочасне життя СРСР («Село за туманами», «Невдалий бунт», «Стрибок з трамвая» та ін.).

Був членом  редколегії угорського журналу  «Шарло еш калапач» («Серп і молот»), мав постійні зв'язки з українськими письменниками. Його друзями були С.Голованівський, О.Ковінька, П.Панч, Ю.Смолич, Ю.Яновський, які залишили спогади про Зате Малку. Від 1928 р. майже щоліта відпочивав із сім'єю в с. Білики (нині с-ще міськ. типу Кобеляцького р-ну Полтав. обл.; в 1961році  там відкрито музей Мате Залки, в 1976 р. встановлено пам'ятник). У 1930 році брав участь у роботі 2-ї Міжнародної  конференції пролетарських письменників у Харкові. З великою любов'ю і повагою ставився до Т.Шевченка, могилу якого відвідав перед виїздом до Іспанії. Безглуздості та несправедливості «імперіалістичної» Першої світової війни присвячено найвідоміший твір Залки — роман «Добердо» (1937 р.), закінчений перед загибеллю. Писав угорською та російською мовами

Від 1936 року під іменем генерала Лукача бився в охопленій громадянською війною Іспанії, командував 12-й Інтернаціональною бригадою, в боях поблизу Уески отримав поранення, яке виявилось смертельним. Був похований на півдні Іспанії, але пізніше його рештки було перепоховано на військовому цвинтарі в Будапешті. . Нагороджений орденами Червоного Прапора (1928 р.), «Визволення Іспанії» (посмертно).

Від 1928 року твори Мате Залки перекладали В.Сосюра, Д.Бедзик, О.Пархомовська, К.Лустіг, С.Панько, К.Бібіков. Мате Залка став героєм творів багатьох українських письменників (О.Гончара, Ф.Потушняка, Т.Масенка, Л.Первомайського та ін.). Його іменем названо вулицю в Києві.

Mate Zalka (1)
Mate Zalka (2)

Go to top