Календар подій

130 років від дня народження Йоганнеса Роберта Бехера (1891–1958), німецького письменника, теоретика мистецтва, громадського та державного діяча

beherЙоганнес Роберт Бехер -  німецький письменник, державний і громадський діяч.

Йоганнес Роберт Бехер народився 22 травня 1891 року. Син судового чиновника; навчався в університетах Мюнхена, Єни, Берліна. Свої вірші та оповідання опублікував у збірнику «Милість однієї весни» в 1913 р, роман «Земля» - в 1912 р, публіцистичні книги «Dе рrоfundis Dоminе» - в 1913 р, «Занепад і тріумф» - в 1914 р. Його творчість в той час було яскравим проявом експресіонізму.На той час він виступав проти війни, вітав проголошення Радянської республіки.

У 1918 році вступив в організацію «Спартак», у 1920 р. — до комуністичної партії. У поемах «Біля труни Леніна» (1924 р.), збірках поезій «Труп на троні» (1925 р. ) і «Голодне місто» (1927 р.) викривав буржуазну суть Веймарської республіки, закликав до революції. Роман-репортаж «Люїзит, або Єдино справедлива війна» (1926 р.) спричинив до судового переслідування за звинуваченням у державній зраді. У 1931 р. опублікував поему «Великий план».

У 1933 році емігрував з Німеччини. 1935–1945 рр. жив в СРСР, де редагував журнал «Інтернаціональна література».  В ці роки пише збірки поезій «Німецький танець смерті» (1933 р.), «Німеччина кличе» (1942 р.), «Подяка Сталінграду» (1943 р.), роман «Прощання» (1940 р.), п'єса «Зимова битва» (1942 р.) та ін.

Після повернення на батьківщину в 1945 р. - державний діяч нової Німеччини.

У поетичних збірках, написаних після 1945 р. («Повернення» 1946 р.; «Народ, який блукає в темряві», 1948 р.; «Щастя далини сяє близько», 1951 р.; «Німецькі сонети 1952 року», 1952 р.; «Сузір'я на землі», 1955 р.; «Любов без спокою», 1957 р., та ін.), виступає за єдність батьківщини.

Був членом ЦК СЄПН, депутатом Народної палати і прешим міністром культури НДР (1954–1958 рр.), президентом «Культурбунду» і Німецької академії мистецтв, членом Всесвітньої Ради Миру. Бехер — автор Державного гімну НДР «Відродження з руїни» (1949 р.), лауреат Національної премії ім. Гете (1949 р. та 1950 р.) і Міжнародної Сталінської премії «За зміцнення миру між народами», 1952 .

Літературно-теоретичні праці: «Захист поезії» (1952 р.), «Поетичне віросповідання» (1954 р.), «Могутність поезії» (1955 р.), «Поетичний принцип» (1957 р.) та ін. Він говорив про себе: «... Погано бути виключно ліриком, а особистість поета, його значення в найбільшій мірі проявляються в більшій широті кругозору, в якомога ширшому володінні жанрами». І. Бехер був універсально різнобічний - майстер поеми, сонета, ліричної мініатюри, віршів, пейзажних і філософських. Важка хвороба затьмарила останні роки життя Бехера. Бехер, йдучи з життя, написав пронизливий сонет «В останній час».

У 1961 році запроваджена медаль за досягнення в галузі культури й мистецтв на честь Бехера Йоганнеса Роберта. У трьох варіантах: золото, срібло, бронза.

0001

Go to top