Календар подій

90 років від дня народження Василя Федоровича Котляра (1931–2011), українського драматурга, публіциста

Kotliar Vasyl FedorovychВасиль Федорович Котляр — український драматург, поет, публіцист, заслужений журналіст України.

 Василь Федорович народився 30 травня 1931 року. Закінчив Харківський юридичний інститут, з 1954 року працював в органах прокуратури Черкаської області, по тому — в Полтавській. Працював слідчим. І досвід саме тієї роботи подарував йому чимало сюжетів майбутніх п’єс, новел, віршів. В 1959 році його п’єсу було поставлено на професійній сцені. Називалася вона «Шуми, Діброво!».

 1961 року починає працю як журналіст — завідувач відділу обласної газети «Зоря Полтавщини», кореспондент ТАРС-РАТАУ, заступник редактора газети «Комсомолець Полтавщини». А паралельно – праця драматурга і режисера народного театру при Будинку культури Полтавської бавовнопрядильної фабрики.

 З 1969 по 1993 роки очолював Полтавський обласний комітет по телебаченню і радіомовленню. В 1969 році Василь Котляр зробив інсценізацію «Енеїди» за Іваном Котляревським для народного театру, а згодом і для професійного – Полтавського музично-драматичного театру ім. М.В. Гоголя. Композитор Олександр Білаш написав музику до інсценізації «Енеїди» та оперети  «Чиста криниця» Василя Котляра.

 Величезний успіх вистави у постановці Полтавського музично-драматичного театру надихнув автора написати сценарій художнього фільму «Енеїда» та надіслати його до Українського комітету кінематографії. Але фільм так і не був поставлений.

 Журналістська діяльність Василя Котляра відзначена орденами Трудового Червоного прапора, «Знак Пошани», медалями «За зразкову працю», він нагороджений почесними знаками «Відмінник телебачення і радіо СРСР», «Відмінник ЦО СРСР», присвоєно звання заслуженого журналіста України. Був головою правління Полтавської організації Спілки журналістів СРСР, також обирався депутатом Полтавської міської Ради.

Василь Котляр – автор багатьох художніх творів, але особливу популярність здобув як драматург. Серед його п’єс – драми, комедії, водевілі: «Шуми, Діброво!» (1959 р.),  «Любов — не пожежа» ( 1963 р., у співавторстві), «Полтавці не здаються» ( 1967 р., у співавторстві), «Чиста криниця» (1973 р.), «У гостях» (1974 р.), «Шукайте жінку» (1981 р.), «Облога» (1986 р.), «Хлібом єдиним» (1986 р.), «Любка» (1990 р.), «Кривава пляма» (1996 р.).

Його п'єси: «Любка», «Сутінки», «Хлібом єдиним», «Чиста криниця», «Дядьки», «У гостях», «Легенда зеленого гаю» (за мотивами поезій Лесі Українки) ставилися театрами Запоріжжя, Києва, Миколаєва, Полтави.

 На слова Котляра писали музику Олександр Білаш, Віталій Філіпенко, Володимир Шаповаленко, Олексій Чухрай. На багато літ переживуть свого автора і пісні Василя Котляра – «Журавлина туга», і «Поле», і «Молодичка» та інші.

Після виходу на пенсію очолював Полтавський відділ Українського національного фонду «Взаєморозуміння і примирення».

Є автором численних багатьох художніх творів, лауреат обласних премій за літературну діяльність.

Василь Котляр

До мене приходять люди,

І сонце сміється в хаті.

Вже, може, такого й не буде,

Бо жити вже небагато.

Але коли в цьому безвісті,

Де важко знайти людину,

Приходять друзі – не прісні,

А ті, що в світі єдині,

У світі моєму, такому,

Який мені долею даний,

У ньому, безмірно страшному,

Сонця сіяють грані…

Go to top