Календар подій

90 років від дня народження Володимира Яковича Бровченка (1931-2013), українського поета, громадського діяча

brovchenko

...Бог причастив мене Словом

і я вірно служу йому...

В.Я. Бровченко

 

Володимир Якович Бровченко — український поет та громадський діяч. Заслужений діяч мистецтв України (1996 р.).

 Володимир Якович народився 1 червня 1931 р. в с. Мала Виска, тепер місто Кіровоградської області. Під час війни брав участь у бойових діях, за що отримав статус учасника війни та нагороджений орденами та медалями.

Після закінчення середньої школи вступив в 1955 році до Одеського технологічного інституту харчової та холодильної промисловості. Саме в студентські часи, 1951 року, у маловисківській районній газеті опубліковано першого його вірша «Хліб».

По закінченні інституту працював інженером-механіком консервного комбінату в Херсоні. Згодом став організатором і першим редактором херсонської обласної молодіжної газети (нині — «Новий день»). У газеті працював до 1961 р. Перша поетична збірка «Шумлять жита» побачила світ в Одесі 1956 року. 3 цією книжкою 1958 року Володимира Бровченка прийняли до Спілки письменників України.

У 1973–1979 рр. — головний редактор журналу «Дніпро», з 1979 р. по 1991 — голова правління Товариства культурних зв'язків з українцями за кордоном. Активно працював у громадських організаціях: Українському фонді культури, Українській раді миру, Товаристві «Україна — світ», входячи до складу їх президій.У 1988 році став одним зі співзасновників Товариства української мови імені Т. Шевченка.

Друкувався з 1953 року.
 За 50 років літературної праці В.Я Бровченком було написано і видано більше 35 книжок: «Шумлять жита», «Зустрічайте сонце», «Скеля Любові», «Не розстріляні зорі», «Перелоги», «На крилах вечорів», «Думна гора», «Сурми», «Вічний жайвір», «Зошит з-під каменя», «Погода на завтра», «Навперейми літам», «Повернення з літа», «Найдорожче», «Вогонь на обрії», «Вибране», «За тиждень до воскресіння», «Страсний четвер», «Свічка під вітром», «Повернення Богородиці», «Презентація з молитвою», «Мала Виска. Степова книга»; роману у віршах «Як Мамай до Канади їздив»; збірників пісень «Вірність», «Материне поле», «Голуби», «Згадай мене».

Твори друкувалися в перекладах багатьма мовами народів колишнього СРСР. Три збірки поезій у перекладі російською побачили світ у Москві.  Вірші видавалися англійською, німецькою, румунською мовами.
 1991 року фірма «Мелодія» випустила платівку-гігант пісень на вірші В. Бровченка «Згадай мене». У творчій співпраці з відомими композиторами О. Білашем, В. Буевським, Л. Дичко, О. Левицьким, С. Козаком, братом Павлом Бровченком, К. Мясковим, В. Мовчаном написав низку пісень, які звучать у концертах, на радіо і телебаченні, входять до репертуару знаних співаків, хорових колективів.

 За збірку поезій «Страсний четвер» у 1994 р. удостоєний міжнародної премії ім. В. Винниченка. Збірку віршів «Презентація з молитвою» відзначено премією імені Павла Тичини (2004 p.) За вагомий особистий внесок у примноження національних духовних надбань, високий професіоналізм В. Я. Бровченку присвоєно почесне звання «Заслужений діяч мистецтв України» (1996 р.), нагороджено орденом «За заслуги» III ступеня

Остання книга Володимира Яковича Бровченка побачила світ у 2005 році. Це спогади поета «Вікнина», що охоплюють період від 30-х років минулого століття до початку XXI.

У 2006 році Володимир Бровченко отримав звання «Почесний громадянин Малої Виски».

Головний критерій усієї творчості Володимира Яковича Бровченка: «Бути чесним перед собою і своїм часом»


 

Ви не дивуйтесь, добрі люди,
Що я усе про неї не вгаваю...
Про Вись мою, що в`юниться за обрій, -
Маленьку жилку степового краю.
Мені приплине тепла хвиля в серце –
Хлюпне бродіння молодого хмелю.
У кожного ж десь є його джерельце –
У вічній мерзлоті а чи в пустелі...
Моє ж отам, де медоносять липи,
Де роси в сизих травах, наче зорі.
Там, де тополь зелені смолоскипи
Над злібним царством світять неозорим.
Моє отам, де мати на причілку
Щолітечка чеканням душу крає.
Там річечка – ота маленька жилка
Від мого серця – до мойого краю.
Палахкотить єство і денно й нічно:
О земле рідна, будь мені такою,
Щоб я тією річечкою вічно
Гордився, як великою рікою.

Brovchenko (1)
Brovchenko (2)

Go to top