Календар подій

140 років від дня народження В’ячеслава Костянтиновича Прокоповича (1881–1942), українського історика, публіциста, педагога, громадсько-політичного та державного діяча

Prokopovich

В’ячеслав Костянтинович Прокопович - український громадсько-політичний діяч, публіцист, педагог, історик.

 В’ячеслав Прокопович народився 10 червня 1881 р. у сім’ї священика Чигиринського повіту Київської губернії. Сім`я батька походила з давнього козацького роду. Закінчив історико-філологічний факультет Київського університету, працював учителем історії у державній київській гімназії. З гімназії був звільнений  через «українофільство». Потім учителював у приватних гімназіях, отримав посаду наукового бібліотекаря у Київському міському музеї.

 На початку ХХ століття приймав активну участь в політичному житті: з 1905 року член Української радикально-демократичної партії. Після революції 1905— 1907 рр. брав активну участь у створенні й діяльності Товариства українських поступовців, був редактором українського педагогічного журналу «Світло», автором статей в українській пресі, зокрема в «Раді».

 З березня 1917 р. -  член Київського губернського виконавчого комітету Ради об'єднаних громадських організацій. У 1917 р. В. Прокопович — член ЦК Української партії соціалістів-федералістів, від якої був обраний до складу Центральної ради. У січні — квітні 1918 р. був міністром освіти в уряді Всеволода  Голубовича. Прокопович був активним прихильником  «українізації» школи, чим заслужив велику прихильність населення.

7 квітня разом з іншими міністрами - членами УПСФ - подав у відставку через незгоду з діяльністю лівої більшості уряду. У той же час відмовився працювати і в уряді, сформованому після приходу до влади гетьмана Павла Скоропадського. Після повалення режиму Скоропадського був одним з керівників дипломатичної місії УНР у Польщі. У січні 1919 р. - квітні 1920 р. керував дипломатичним представництвом в Королівстві сербів, хорватів і словенців.

З травня 1920 р. очолював Раду міністрів Української Народної Республіки. З 1921 р. і до кінця життя  В'ячеслав Прокопович був однією з найпомітніших постатей української політичної еміграції.  У 1921 р. Прокопович  міністр освіти в емігрантському уряді УНР Андрія Лівицького, потім жив у таборах для інтернованих осіб у Польщі. В еміграції став одним з найближчих сподвижників Симона Петлюри, в 1924 р. переїхав разом з ним до Парижа, супроводжував його під час поїздки в Угорщину, Австрію, Швейцарію, а також по Франції. У 1925 р. сприяв створенню у Празі Українського академічного комітету. У 1925-1940 рр. - редактор журналу «Тризуб», де опублікував кілька публіцистичних статей, зокрема «Заповіт Орлика». Його перу належить також низка науково-історичних праць.

Наукові інтереси В. Прокоповича зосереджувалися на дослідженні історії Києва та в галузі сфрагістики. Він систематично публікувався у «Записках Наукового товариства ім. Шевченка», у часописах «Тризуб», «Наше минуле» та інших. Серед наукових праць варто згадати: «Сфрагістичні анекдоти» (1938 р.), «Сфрагістичні етюди» (1954 р.), про останні роки магдебурзького права у Києві – «Під золотою корогвою» (1943 р.) тощо.

 Після вбивства в 1926 р. Симона Петлюри став головою емігрантського уряду (1926-1939 рр.). У жовтні 1939 р. - травні 1940 р. - заступник голови Директорії і головного отамана УНР.

 В. Прокопович написав змістовну передмову до виданої в Парижі 1934 р. книги О. Шульгина: «Без території. Ідеологія та чин уряду УНР на чужині».

Помер 7 червня 1942 р. в Бесанкурі (поблизу Парижа), де й похований.

У 2006 році  Національний банк України випустив монету номіналом 2 гривні з портретом В'ячеслава Костянтиновича Прокоповича.

 

 

Go to top