Іларіон Михайлович Грабович — український поет, літературний діяч, публіцист, педагог.
Народився 18 червня 1856 року у сім'ї вчителя в селі Шманьківці (тепер Чортківський район, Тернопільська область). Закінчив у 1884 році Львівський університет, вчитель за фахом. Вчителював у гімназіях Бучача, Самбора, Львова.
Писати почав у середині 1870-х років. Автор невеликої історичної повісті, нарисів, поезій. Співробітник «Зорі», «Діла», «Світу», інших часописів.
Найвідоміші твори:
«Марта Борецька» (повість, 1880 р., переробка повісті Н. Карамзіна «Марфа Посадниця, або підкорення Новгорода»
«Коротка історія Новгорода» (1880 р.)
«Найкращий великдень» (автобіографічне оповідання, 1882 р.)
«Заклята темниця»
«Вибір поезій» (збірка поезій, 1905 р., Львів).
Люби!
Люби, мій брате, край свій рідний,
Широкий, пишний, гарний край,
Бо він любові тої гідний,
Бо в нім лиш знайдеш щастя май…
Люби і слово те рідненьке,
Що ненька вчила тя колись…
Воно таке звучне, миленьке –
Люби його і ним гордись!
Люби велику всю родину –
Народ убогий рідний свій –
В останню життьову годину,
Чи в добрій долі, чи лихій.
Люби всім серцем і душею!
В любові ціль свою найдеш,
Придбаєш другим щастя нею,
В любові й сам тоді спічнеш…