Календар подій

130 років від дня народження Петра Йосиповича Панча (1891–1978), українського письменника, прозаїка, драматурга, громадського діяча

panch

«Думки у слові стверджують себе»

Петро Панч

 

Петро Йосипович Панч (справжнє прізвище — Панченко) - український письменник, новеліст, повістяр і романіст, автор казок для дітей.Член «Плугу», ВАПЛІТЕ, ВУСПП.

Народився 4 липня 1891 в місті Валках на Харківщині в родині майстра-колісника. Дитинство письменника, про яке він зворушливо написав у книзі «На калиновім мості», було багатим на життєві враження. Так повелося, що в родині всі колісникували: і дід, і батько, і дядько.

Сімнадцятирічним юнаком Панч уперше залишає рідну домівку і їде до Харкова шукати долі. Тут його взяли на посаду писарчука до канцелярії Інституту шляхетних дівчат. У Харкові Петро Панч потрапляє в коло студентської молоді. Він відвідує загальноосвітні курси, дуже багато читає. Проте згодом залишає місто і вступає до Полтавського землемірного училища, одразу після закінчення якого у 1915 році його мобілізовано в армію. Навчається на прискорених курсах в Одеському артилерійському училищі, дістає офіцерське звання прапорщика артилерії та опиняється на фронті Першої світової війни.

Восени 1921 року Петро Панч демобілізувався і приїхав у рідні Валки, де працював землеміром. На цей час припадає і початок літературної діяльності Панча.

Справжнє прізвище письменника — Панченко. Та коли на сторінках періодичних видань почали з’являтися його перші нариси, оповідання, фейлетони, «житні етюди», підписані вони були «Максим Отава». Під матеріалами ж, що Петро Панченко після повернення з фронтів Першої світової подавав до газети свого рідного містечка Валки («Незаможник»), що на Харківщині, він підписався «П. Пан». Та редактор уникнув такого сміливого та дещо негативно забарвленого на той час прізвища й своєю рукою додав одну літеру. Петро Панченко став Панчем.

Одна за одною виходять його книжки «Там, де верби над ставом», «Гнізда старі» (1923 р.), «Поза життям» (1924 р.), «Солом’яний дим» (1925 р.), «Мишачі нори» (1926 р.), збірка повістей «Голубі ешелони» (1928 р.) тощо.

У цей час Панч належав до літературних угруповань „Плуг”, ВАПЛІТЕ, ВУСПП. Перші роки Другоїї світової війни письменник провів в Уфі, решту — у Москві на посаді головного редактора літературного відділу радіостанції «Радянська Україна». Тоді ж Петра Панча було обрано членом Всеслов'янського комітету, у якому він працював до закінчення війни. З 1949 по 1953 рр. - був головою правління Харківської організації Спілки письменників, а в 1966-1969 роках — секретарем правління Спілки письменників України.

Творчий доробок письменника цих років — книги оповідань «Рідна земля», «Гнів матер», книги фейлетонів «Зозуля», «Кортить курці просо». 1935 року вийшов перший роман Панча під назвою «Облога ночі». В 1954 р. виходить один з кращих творів української прози, роман «Гомоніла Україна».

Роман «На калиновім мості»  відзначений Шевченківською премією. Він є своєрідним сплавом автобіографічного, документального та художнього матеріалу.

Твори для дітей і про дітей: «Свистуни» (1922 р.), «Портрет» (1924 р.), «Малий партизан», «Будемо літати», «Син Таращанського полку»,  «Гиля, гуси», «Вовчий хвіст», «Будемо літати» (1935), «Гарні хлопці» (1959 р.), «Для вас і про вас» (1965 р.)  тощо.

Збірка статей та етюдів-спогадів «Відлітають журавлі» стала останньою.

Помер Петро Панч 1 грудня 1978 року в місті Києві. Його творчість — приклад мистецької послідовності, великої совісності, дотримання неухильних вимог правди за різних обставин. Його ім'я носить вулиця у рідному місті Валки у Львові та Києві. Також його іменем названо Корчунецьку школу-інтернат Хмельницької області.

0001
0002
0003

Go to top