Календар подій

130 років від дня народження Сергія Володимировича Пилипенка (1891–1934), українського письменника, публіциста, громадського діяча

pulupenkoПилипенко Сергій Володимирович  — український письменник (прозаїк, байкар, літературний критик), громадський діяч. Літературні псевдоніми — Сергій Сліпий, Плугатар, Книгочій, Слухач та інші.

Народився  22 липня 1891 року в Києві в сім'ї народного вчителя. 1909 року закінчив Першу київську гімназію. Навчаючись, брав активну участь у гуртках Української партії соціалістів-революціонерів (УПСР), членом якої вважав себе з 1908 року.

З 1909 р. навчався на слов’янському відділенні філологічного факультету Київського університету. Виявив глибокий інтерес до фольклору слов’ян, написав дослідження про сербський епос. Проте в 1912 р. був виключений з університету за розповсюдження нелегальної літератури.

До Першої світової війни Пилипенко вчителював у Броварах. З початком Першої світової війни перебував у лавах російської армії. Після 1917 р. повернувся до Києва, де редагував газету «Народна воля». Брав участь у повстанні проти гетьманської влади, за що 3 місяці відсидів у в’язниці.

На початку 1919 року, вступивши в суперечку з лідерами есерів і есдеків щодо ставлення до радянської влади, Пилипенко оголосив про вихід з УПСР і 13 березня вступив у Комуністичну партію більшовиків.

Працював переважно як редактор партійних і радянських газет («Більшовик», «Вісті», «Комуніст»), в редакційних відділах Всевидаву, завідував видавництвом ЦК КП(б)У «Космос». Редагував  газету «Селянська правда», обіймав керівні посади у видавництвах «Книгоспілка», ДВУ.

Від 1922 року був головою створеної ним спілки селянських письменників «Плуг» і був редактором її видань, зокрема журналу «Плужанин». Був одним із основних опонентів М. Хвильового у літературній дискусії 1925—1928 рр.

1923 року виступив з ініціативою переведення української абетки на латинське письмо.

У 1931—1932 рр. належав до редколегії  «Літературної газети», був відповідальним секретарем Федерації об’єднань радянських письменників України (ФОРПУ).

Внаслідок безпідставних звинувачень був репресований. Помер 3 березня 1943 р. Постановою Військового трибуналу Київського військового округу від 30 квітня 1957 року вирок щодо Пилипенка скасовано і справу припинено за відсутністю складу злочину. Сергія Пилипенка реабілітовано посмертно.

Літературно-художня спадщина С. Пилипенка різноманітна за жанрами. Він є одним із фундаторів (разом з В. Блакитним та В. Ярошенком) радянської байки в Україні. Йому належать майстерні переспіви байок російського письменника І. Батрака (І. Козловського), білоруського К. Крапиви, поетичних творів інших авторів. Видав тридцять книжок оповідань і байок. Серед них збірки оповідань «Скалки життя» (1925 р.), «Кара», «Під Черніговом» (1927 р.), «Тисячі в одиницях» (1928 р.) та ін., збірки байок «Байківниця» (1922 р.), «Байки» (1927 р.), «Свині на дубі» (1932 р.), «Анекдоти старого редактора» (1933 р.), «Байки та оповідання» (1936 р.). Його перу належить військовий щоденник за 1916—1917 рр., що має чітко виражений антивоєнний характер («У поході», «Острів Драйкройцен», «Огнева паніка», «Льодолом»). Чимало оповідань із цих збірок увійшло до книжки «Простые рассказы» (1928 р.). Був автором низки літературно-критичних статей.

Посмертні видання:

  • 1963 року видано «Байки та оповідання» Пилипенка.
  • 2007 року видавництво «Смолоскип» у серії «Розстріляне відродження» видало «Вибрані твори» Сергія Пилипенка. На сьогодні це найповніше зібрання, яке розкриває різні грані творчості письменника.

21 червня 1998 року в Харкові на будинку № 4 на майдані Рози Люксембург — колишньому Селянському будинку, де у 1920-х роках мешкав Сергій Пилипенко, відкрито меморіальну дошку, присвячену йому.

0001

Go to top