Календар подій

160 років від дня народження Трохима Аврамовича Зіньківського (1861–1891), українського письменника, фольклориста, публіциста, громадсько-політичного діяча

zinkivckiyТрохим Аврамович Зіньківський (псевдоніми — Т. Звіздочот, Т. Певний, М. Цупкий та ін.,) — український письменник, фольклорист і публіцист.

Народився  4 серпня  1861 року в м. Бердянську Таврійської губернії  (нині  Запорізької  обл.)  в  робітничій  сім’ї  Аврама  та  Уляни Зіньківських. Перші уроки грамоти малий Трохим одержав від батька, потім блискуче навчався у приходській школі, отримуючи за успіхи в навчанні похвальні листи.

1873 —1876 рр. — Зіньківський навчається у двокласному міському училищі. В училищі у Зіньківського пробуджується інтерес до рідної мови, української пісні.  Після закінчення училища мріє стати учителем і вирішує вступити до Феодосійського учительського інституту.

Через прогресуючу хворобу очей (трахому), Т. Зіньківський змушений був покинути інститут і їхати на лікування до Харкова. 1877 — 1879 рр. Т. Зіньківський мешкає у Харкові. Працює помічником пекаря, згодом робітником у друкарні. У вересні 1879 р. Т. Зіньківський успішно складає іспити при Бердянській гімназії, за програмою для осіб, які виявили бажання вступити до війська, і здобуває право вступу добровольцем на військову службу на правах третього розряду.

17 жовтня 1879 р.  Трохима Аврамовича Зіньківського зараховано на військову службу. 24 серпня 1880 р.  Зіньківський вступає до юнкерського училища в Одесі, яке закінчив у серпні 1882 році. В серпні 1882 року  Зіньківського прийнято на військову службу до 126-го піхотного Рильського полку в м. Черкаси. 15 травня 1883 р. Трохиму Зіньківському присвоєно офіцерське звання поручика.

В березень 1883 року  Т. Зіньківський знайомиться  з Ганною Тимофіївною Сервичківською, майбутньою дружиною, яка згодом народить йому доньку Ангеліну. Ганна намагалася ввійти у духовний світ свого коханого. Прислухаючись до порад Зіньківського, що прагнув прилучити її до української мови, вона читає твори І. Нечуя-Левицького, П. Куліша, Т. Шевченка, М. Кропивницького, О. Пчілки, О. Стороженка, І. Карпенка-Карого, П. Мирного, письменників зарубіжної та російської літератури.

У 1884 році частина полку стояла в Умані. На цей час припадає й початок його літературної творчості.   3 липня 1887 р. Т. Зіньківський прибуває до Києва для складання екзаменів в окружному штабі для вступу до Військово-юридичної академії в Петербурзі, щоб згодом стати цивільним юристом.

Перебуваючи у Петербурзі, Т. Зіньківський налагоджує контакти з вихідцями з України, а також петербуржцями, які цікавилися Україною, її літературою, фольклором; знайомиться з Д. Мордовцевим, О. Пипіним, Л. Беренштамом та іншими громадсько-культурними діячами; згуртовує довкола себе невеликий гурт студентів-українців. Він допомагає укладати збірник українських пісень з нотами для учителів народних шкіл, закликає збирати матеріали для популярної історії України, яку мріяв написати.

В листопаді 1888 р. Зіньківський завершує роботу над автобіографічним оповіданням «Сидір Макарович Притика».  1888 -1889 рр. — Зіньківський об'єднує кілька оповідань під назвою «Малюнки справжнього життя» й віддає до цензури, одержавши невдовзі дозвіл на друк, який робить власним коштом. На сторінках «Одесских ведомостей» за сприяння М. Комарова з'явилися переклад російською мовою «Притики» та схвальна рецензія на твір. У Петербурзі Зіньківський перекладає українською мовою байки Езопа, твори Плутарха, Вергілія, сам пише байки. Зіньківський виношує ідею заснувати український тижневик. В 1889 році  пише оповідання «Сон», перекладає твори Мольєра, збирає матеріал для граматики української мови, пише розлогу рецензію на книгу В. Науменка «Обзор фонетических особенностей малорусской речи», збирає матеріали для історії української літератури.В червні 1890 р. створює одне з найкращих оповідань «Моншер-козаче».

В серпня 1890 р.  Т. А. Зіньківський стає до служби у Київському окружному військовому суді. Проте вже в грудня 1890 р.  Зіньківський, виснажений хворобою, подає рапорт про звільнення з військової служби за станом здоров'я. Стан здоров'я Зіньківського різко погіршується. Зіньківський продовжує працювати над «Історією штунди», задуманої ще в Петербурзі, українською енциклопедією, монографією про карне право в Україні та Росії у другій половині XVIII ст. Починає писати оповідання «Кася», яке залишилося незакінченим.

8 червня 1891 р. Трохим Зіньківськийо помер. Його поховали з військовими почестями на Бердянському кладовищі, поруч з могилою матері. Трохим Зіньківський є автором низки оповідань: «Моншер-козаче»,«Малюнки справжняго життя», «Кудою йти?», «Сон», «Історична казка».

0001
0002

Go to top