Календар подій

150 років від дня народження Леоніда Миколайовича Андреєва (1871–1919), російського письменника, драматурга, основоположника російського експресіонізму

andreiev leonid mykolayovych

Леонід Миколайович Андреєв  — російський письменник, драматург. Родоначальник російського експресіонізму.

Народився письменник 21 серпня 1871 року в сім'ї приватного землеміра Миколи Івановича Андреєва та дочки збіднілого польського поміщика Анастасії Миколаївни (дівоче прізвище Пацковська). Першу освіту отримав в орловській класичній гімназії, де навчався з 1882 по 1891 роки.

У 1891 р. вступив на юридичний факультет Петербурзького університету, але зміг провчитися там лише два роки, оскільки його виключили «за невнесення плати». Його сім’я завжди була достатньо забезпечена. Але коли батько помер, у біографії Леоніда Миколайовича Андреєва настав складний період. Не вистачало коштів, так що іноді Леонід змушений був навіть голодувати. У той час Андреєв написав свої перші оповідання, але їх не взяли в редакції.

Перевівшись у Московський університет, Андреєв несподівано отримав «подарунок» — Товариство допомоги нужденним сплатило його навчання. Вчитися було важко, тому що постійно не вистачало грошей. Андреєв давав приватні уроки, малював на замовлення портрети. У 1892 р. під псевдонімом Л. П. (ймовірно, Леонід Пацковський) Андреєв заради заробітку у журналі «Звезда»  опублікував перший твір — оповідання про бідного студента «В холоді та золоті».

Після закінчення університету в 1897 році зайнявся адвокатурою. 5 квітня 1898 року в газеті «Кур'єр» було опубліковане його оповідання «Баргамот і Гараська», завдяки якому Андреєв М. познайомився з Горьким. Отримав велику популярність після розповіді «Жили-Були», надрукованому в 1901 році. Цей період — творчий підйом Леоніда Миколайовича. Знайомиться із Олександрою Михайлівною Велігорською — внучатою племінницею Т. Г. Шевченка, яка стала надійною помічницею в усіх справах письменника. У 1901 році у видавництві «Знання» виходить друком перший том «Розповідей» Андреєва, що перевидавався кілька разів та розійшовся тиражем понад 50 тис. примірників.

Перша п'єса Андреєва виходить у революційний 1905 рік («До зірок»), де відображається щира захопленість автора ідеями боротьби за свободу та сміливість людини. Творчість Андреєва, з її трагічним світосприйняттям, новизною проблематики та поетики, оригінальністю світобачення, створила йому репутацію одного з найкращих письменників Росії.Про нього писали не лише в Москві та Петербурзі, а й у Києві та Харкові, Одесі та Житомирі. В Україні вийшли друком і перші книги про письменника . У 1908 році та в наступні роки у Чернівцях, Кам'янець-Подільську та Коломиї побачили світ збірки оповідань, окремі твори Андреєва у перекладі українською мовою.

Значне місце у творчості Андреєва початку XX ст. займає драматургія. Починаючи з 1906 p., він написав три соціально-побутові п'єси «Дні нашого життя» («Дни нашей жизни», 1908 р.), «Анфіса» (1909 р.) і «Gaudeamus» (1910 р.), а також чотири символічні п'єси — «Життя людини» («Жизнь человека», 1906 р.), «Чорні маски» («Чёрные маски», 1907 р.), «Анатема» (1909 р.) і «Океан» (1910 р.).

Першу світову війну Андреєв сприйняв як «боротьбу демократії всього світу з цезаризмом і деспотією, представником якої є Німеччина. Яскраво і гостро він висловив своє ставлення до більшовицької диктатури у публіцистичній статті "S. О. S." (1919 р.).

Після проголошення незалежності Фінляндії, де Андреєв жив на своїй дачі, він опинився в еміграції. Перша світова війна у біографії письменника Леоніда Андрєєва наклала відбиток на його життя та творчість. Помер письменник 12 вересня 1919 р.

0001
0002
0003

Go to top