Календар подій

125 років від дня народження Ельзи Тріоле (1896 – 1970), французької письменниці

elza triole«…можливо,очі любовi більш проникливi, чим очі

затуманені печаллю, ненавистю, розчаруванням?»

Ельза Тріоле 

 Творчість Ельзи Тріоле є малодослідженою, незважаючи на той факт, що вона є однією з найяскравіших представників французької літератури другої половини ХХ століття, першою жінкою, яка здобула звання лауреата Гонкурівської премії. 

 Ельза Тріоле  (при народженні Елла Юріївна Каган) народилася 24 вересня 1896 року у сім'ї московського адвоката. Молодша сестра Лілії Брік - музи Володимира Маяковського. Батьки, великі шанувальники творчості Ґете, назвали обох дочок на честь героїнь улюбленого письменника. Ельза, так само як і її старша сестра знала кілька європейських мов і, звичайно ж, з раннього дитинства грали на фортепіано. Ельза успішно закінчила Московський архітектурний інститут. Влітку 1915 року, на одному з творчих молодіжних вечорів вона затоваришувала з поетом  Володимиром Маяковським, який потім стане коханим її сестри, Лілії Брік. «Його генільність була для мене очевидною», — напише Ельза у своїх спогадах.  Родина Каган приймає поета досить прохолодно, але молодша дочка продовжує бачитися з ним.  

 В неї були закоханi лінгвіст Роман Якобсон, поет-футурист Василь Каменський  і Віктор Шкловський — майбутній відомий російський прозаїк і літературознавець, але, незважаючи на велику дружбу, вона відхилила пропозицію кожного з них вийти заміж. Після її відмови з’явився роман Віктора Шкловського з дивною назвою «Zoo» — роман, з яким ім’я Ельзи, разом з її листами автору, уперше увійшли в історію літератури. Книга зіграла в житті дівчини важливу роль: прочитавши в романі її листи, Максим Горький порадив їй зайнятися літературною творчістю. 

 У 1918 році вона виходить заміж за французького офіцера Андре Тріоле і переїжджає з ним у Францію. Невдовзі молода пара направилася до Гаїті, де вони прожили близько двох років. На Гаїті Ельза написала свої перші твори. У 1920 році  повернувшись до Парижа вони розлучаються. Ельза залишила прізвище чоловіка, під яким вона й увійшла спочатку в російську, а потім у французьку літературу.

 У 1922 році Ельза зайнялася літературною творчістю. У 1920-х роках Ельза пише декілька романів російською: «На Гаїті» (1925 р.), «Полуничка» (1926 р.), «Камуфляж» (1928 р.).

 У 1925 році, на одній з зустрічей французьких поетів-сюрреалістів, Ельза познайомилася з Луї Арагоном.  Це не було кохання з першого погляду, початок цього кохання не збігся із закоханістю Ельзи. Ельза домоглася свого, розбудивши в чоловіку не просто почуття кохання. Вона одухотворяє його талант, ставши його музою. Ельза отримала той емоційний поштовх, який вона чекала вже багато років: любов розбудила в неї бажання писати. Вона пише репортажі для російських газет; вона також перекладає російських та французьких авторів. У 1938 році Ельза почала писати свій перший роман французькою, «Доброго вечора, Терезо!»

 У роки Другої Світової війни  Ельза Тріоле та Луї Арагон перебувають в окупованій Франції на нелегальному становищі у Русi опору. Одночасно вона продовжує писати: в цей час нею написані роман «Білий кінь» та новели. Роман  має величезний успіх у критиків та читачів. «Ваша книга, — поділився своїми думками з авторкою Альбер Камю, — залишає по собі враження безперервного феєрверку вражаючих щедрот дарування — найпрекраснішої з благодатей». Об'єднані під назвою «За зіпсоване сукно штраф 200 франків»,  новели у 1945 році отримали престижну Гонкурівську премію. Збірка була видала під псевдонімом Даніель Лорен. Пізніше, звичайно, відкрилося, що нагороду отримає вперше за 40 років жінка, та до того ж не француженка.   

 У 1950-х роках, будучи членом генерального комітету Національного комітету письменників (CNE), вона взялася за пропаганду читання та продаж книг. 

 У травні 1957 року за роман «Незвані гості» («Побачення чужоземців») Ельзі Тріоле присуджено премію «Фратерніте», засновану організацією з боротьби проти расизму, антисемітизму та захисту миру. Ельза Тріоле написала книгу про Чехова, перекладала його оповідання французькою, вона один зі співавторів сценарію відомого фільму «Нормандія-Неман». Також письменниця перекладала Володимира Маяковського та пропагувала його творчість у Франції. У 1963 році Тріоле брала активну участь у перекладанні та виданні у Франції роману Олександра Солженіцина «Один день Івана Денисовича». 

 У січні 1970 року був опублікований останній роман Ельзи Тріоле - «Соловей замовкає на зорі». У червні цього ж року вона померла від серцевої недостатності. Луї Арагон пережив дружину на кілька років. Вони стали міфічною парою 50–60 років ХХ століття, їх портрети та інтерв’ю друкувалися в найпрестижніших журналах.  Вони разом спочивають у садку свого заміського будинку. На могильній плиті — цитата з роману Ельзи: «Мертві беззахисні. Та сподіваємося, що наші книги нас захистять».

В квартирі, де подружжя провело останні роки, вiдкритий музей.

Triole (1)
Triole (2)
0001
0002
0003

Go to top