Календар подій

140 років від дня народження Лу Сінь [справж. – Чжоу Шужень (1881–1936)], китайського письменника, публіциста, літературознавця, перекладача, громадського діяча, основоположника сучасної китайської літератури

ly SinЛу Сінь — китайський письменник, публіцист та літературознавець. Вважається основоположником сучасної китайської літератури.

Лу Сінь народився 25 вересня 1881 р. в сім'ї поміщика. У 16 років Лу Сінь закінчив школу, де здобув основи традиційної китайської освіти. В 1902 р. він закінчив гірничо-залізничне училище в місті Нанкін та був направлений для продовження освіти в Японію, де приєднався до освітнього руху китайських студентів. У Токіо він займався вивченням японської мови, потім навчався у медичному коледжі в м. Сендаї. Однак невдовзі він прийшов до переконання, що важливіше лікувати душі, тому вирішив стати письменником, вивчав історію світової літератури, ознайомлювався з найновішими філософськими течіями. У 1906 р. Лу Сінь зблизився з китайськими революціонерами-емігрантами, вступив у «Товариство відродження батьківщини».  Виступив як перекладач і публіцист. Лу Сінь вперше познайомив китайських читачів із творами зарубіжних письменників XIX ст. Брав участь у підготовці Сіньхайської революції (1911–1913 рр.).

Перші літературні твори Лу Сінь — короткі опоідання, написані давньою китайською мовою веньян. У 1913 р. Лу Сінь написав своє перше оповідання «Минуле». У 1918 р. він опублікував оповідання «Щоденник божевільного»,який вважається першим твором нової китайської літератури. У 1919—1920 pp. Лу Сінь опублікував серію оповідань «Кун І-цзи», «Ліки», «Маленький випадок». Тоді ж він почав читати курс історії китайської літератури в Пекінському університеті та педагогічному інституті, написав «Коротку історію китайської прози».

У 1921 — 1922 pp. вийшла друком повість «Правдива історія А-К’ю». Ця перша повість Лу Сінь багато в чому відмінна від творів традиційної літератури.

Пізніше світ побачили збірки «Клич» (1923 р.), «Блукання» (1926 р.), «Дикі трави» (1927 р., збірка віршів у прозі), «Старі легенди по-новому» (1936 р., збірка сатирико-героїчних казок Лу Сіня, в яких він критикував негативні явища свого часу) та ін.

Лу Сінь є автором великої кількості статей про важливі події житті Китаю та інших країн: збірники «Гарячий вітер» (1925 р.), «Під розкішним балдахіном» (1926 р.), «Дозволяється розмовляти про погоду» (1934 р.) та інші. У жовтні 1926 р. Лу Сінь перебрався у Шанхай, у цей час вийшов друком двотомник «Ганські та сунські повісті», збірка публіцистичних статей «Ось і все».

Лу Сінь брав активну участь у діяльності письменницьких організацій, у 1931 р. його обрали керівником Ліги лівих письменників Китаю. У 1931—1934 рр. вийшли друком серії книг Лу Сінь: «Інакодумці» та «Книга про оманливу свободу», «Північні пісні на південний лад» і «Про погоду базікати не дозволяється».

Він багато зробив для популяризації у Китаї іноземної літератури, особливо російської та радянської. Лу Сінь переклав «Заповіт» Тараса Шевченка, твори М. В. Гоголя, М. Є. Салтикова-Щедріна, А. П. Чехова, М. Горького, О. О. Фадєєва та ін.

У перекладі Лу Сіня та з його доповненнями в жовтні 1921 року в журналі «Сяоше юебао» було надруковано розділ з 2-го тому книги німецькою мовою «Загальна історія літератури...» Г. Карпелеса (Берлін, 1891), що поклало початок перекладу творів Т. Шевченка та інших українських письменників китайською мовою. 

У 1936 p., незадовго до своєї смерті, Лу Сінь написав сатиричні казки, об’єднані у збірку «Старі легенди у новій редакції». Лу Сінь захворів на туберкульоз і 19 жовтня 1936 р. помер. Уже за життя китайський письменник зажив світової слави, його твори перекладені багатьма мовами світу.

На честь письменника була названа Літературна премія Лу Сіня.

0001
0002

Go to top