Календар подій

115 років від дня народження Дмитра Дмитровича Шостаковича (1906-1975), композитора, піаніста і педагога, одного з найвидатніших музикантів ХХ століття.

dmitrij shostakovich

"Творчість Д. Шостаковича – 

це музична емблема ХХ століття"

Т. Хренніков

 

Дмитро Дмитрович Шостакович — радянський російський композитор, піаніст, педагог і громадський діяч, один з найзначніших композиторів XX століття.Шостакович — один із самих виконуваних у світі композиторів, його творчість — одна з вершин музичного мистецтва 20 століття. Його твори — це справжні вираження внутрішньої людської драми.

Дмитро Шостакович народився 25 вересня 1906 р. в Санкт-Петербурзі, в родині інженера-хіміка. Батько Дмитра був великим любителем музики, мати хлопчика була теж музично обдарована. Тому любов до музики він успадкував від батьків.

Навчався в приватній музичній школі І. А. Гляссера. У 1923 році Шостакович закінчив Петроградської консерваторії по класу фортепіано (у Л. В. Ніколаєва), а в 1925 році  по класу композиції (у М. О. Штейнберга).

Наприкінці 1919 року Шостакович написав свій перший великий оркестровий твір  Скерцо fis-moll (13 років), у цей час він пише «Чотири байки Крилова» для мецо-сопрано та фортепіано і «Три фантастичних танці» для фортепіано. Його дипломною роботою була Перша симфонія. У 1927 році на Першому Міжнародному конкурсі піаністів імені Шопена у Варшаві Шостакович отримав почесний диплом.

Наступні серйозні досягнення Шостаковича, його Друга і Третя симфонії, створені в 1927-1929 роках – і в творчості композитора, і в історії радянської музики вони займають місце особливе, оскільки з'явилися одними з перших симфонічних творів, де була відбита революційна тема. З 1937 року Шостакович вів клас композиції в Ленінградській консерваторії імені Н.А.Римського-Корсакова. 1939 року він стає професором.

У блокадному Ленінграді, Шостакович починає працювати над 7-ю симфонією. За цей твір композитор отримав Сталінську премію. У 1943 р. композитор переїздить до Москви і до 1948 р. викладає в Московській консерваторії.

В 1948 р. він був звинувачений в «формалізмі», «буржуазному декадентстві» та «плазуванні перед Заходом»;  визнаний профнепридатним, позбавлений звання професора Московської та Ленінградської консерваторій та вигнаний з них. Більшість творів Шостаковича були заборонені, а його родина позбавлена привілеїв.

Смерть Сталіна у 1953 році відкрила композиторові шлях до реабілітації. В цей час була написана одна з найвідоміших його робіт Десята симфонія, а в 1954 р.  Святкова увертюра, що була використана як музична тема для Літніх Олімпійських ігор 1980 р.

Останні роки життя Шостакович страждав від хронічних хвороб, що зрештою змусило його відмовитися від гри на фортепіано. Передчуття смерті обумовило і трагічний зміст останніх двох симфоній  14-ї та 15-ї. Шостакович помер в Москві 9 серпня 1975 р.

Шостакович написав музику до багатьох кінофільмів, театральних вистав. Він автор ряду статей, член багатьох міжнародних комітетів та академій, нагороджений 3 орденами Леніна, орденом Жовтневої Революції, орденом Трудового Червоного Прапора і медалями.

 Шостакович входить в число 40 найбільш виконуваних оперних композиторів світу. Щорічно дається більше 300 подань його опер. Творчість Д.Шостаковича широко відома в цілому світі, він був вибраний (слідом за Американським інститутом) почесним членом ряду іноземних академій і організацій.

Шостакович написав 15 симфоній, 15 струнних квартетів, шість концертів, фортепіанний квінтет, два фортепіанних тріо і дві п’єси для струнного октету. Серед його творів для сольного фортепіано – дві сонати і декілька десятків прелюдій, 24 з них супроводжуються фугами. Крім того, він писав опери, оперети, кантати, балети, романси, музику до кінофільмів і театральних вистав.

Твори Дмитра Шостаковича – «Гравці», «Ніс», «Леді Макбет Мценського повіту», «Золотий вік», «Світлий струмок», «Пісня про ліси», «Москва – Черемушки», «Поема про Батьківщину», «Страта Степана Разіна», «Гімн Москві», «Святкова увертюра», «Жовтень» та ін.

0001
0002
0003

 

Go to top