Микола Федорович Сингаївський — український поет, прозаїк, автор пісні «Чорнобривці».
Народився Микола Федорович Сингаївський 12 листопада 1936 року в невеличкому селі Шатрище Коростенського району Житомирської області в родині хліборобів.
Навчаючись у Київському університеті, позаштатно працював у редакціях різних газет. Після закінчення вишу працював завідувачем відділу поезії «Літературної України», заступником директора Бюро пропаганди художньої літератури СПУ, завідувачем відділу літератури та мистецтва журналу «Ранок». Упродовж багатьох років — головним редактором журналу «Піонерія».
Перші твори друкувались у районній газеті «Радянське Полісся» та в обласній «Радянська Житомирщина». Школярем восьмого класу Микола зі сцени вітав депутата Максима Рильського, який приїздив до Житомира на зустріч із виборцями. Пізніше в газеті з'явилась добірка віршів із напутнім словом Максима Рильського.
1958 року побачила світ перша збірка для дітей «Жива криничка». Схвальним словом про неї відгукнувся Михайло Панасович Стельмах.
Микола Сингаївський - лауреат літературних премій імені М.Трублаїні, імені М. Островського, імені Лесі Українки, імені О. Бойченка, імені В. Юхимовича.
Микола Сингаївський - автор десятків поетичних збірок, серед них: «Гроно», «Мої сторони світу», «Моя радіостанція», «Архіпелаги», «Спадщина», «Заповітний хліб», «Синові в дорогу», «Вогненна трава» та ін.; більше двадцяти книжок для дітей - «Мій календар», «Журавлине літо», «Калиновий вітер», «Ластівоча весна» та ін.; збірок пісень - «Чорнобривці», «Безсмертник», «Співучий календар», «Материна пісня».
Багато мелодій, написаних на вірші поета, стали «співучими» серед людей: «Чорнобривці», «Безсмертник», «Полісяночка», «В краю дитинства», «Сонце в долонях», «Розляглося наше поле» та інші.
Микола Сингаївський багато подорожував. Найдорожчим в усіх мандрівках для нього були зустрічі з людьми, їхні дивовижні розповіді. Чимало перекладав з польської, болгарської мов і його поезії перекладалися на мови народів СРСР, болгарську, польську, румунську, німецьку.
Микола Сингаївський помер 22 лютого 2013 р. у віці 77 років після тривалої хвороби.
Український фонд культури заснував Міжнародну літературно-мистецьку премію імені Миколи Сингаївського.
Про себе і свою творчість письменник висловлювався так: «Вся моя біографія – у книгах. І не лише дата народження, школярство, робота. В поезії – моя душевна, громадянська сповідь. Почуття людської гідності, краси і справедливості – то первопочатки літератури і поезії зокрема. Поезія завжди поклик. Боротьба добра і зла. І пронизана вона єдиною вірою в те, що добро переможе і життя стане кращим. Саме ця віра наснажує поета і його слово».
Чорнобривці
Чорнобривців насадила мати
У моїм світанковім краю,
Та й навчила веснянки співати
Про квітучу надію свою.
Як на ті чорнобривці погляну,
Бачу матір стареньку.
Бачу руки твої, моя мамо,
Твою ласку я чую, рідненька.
Я розлуки та зустрічі знаю,
Бачив я у чужій стороні
Чорнобривці із рідного краю,
Що насіяла ти навесні.
Як на ті чорнобривці погляну,
Бачу матір стареньку.
Бачу руки твої, моя мамо,
Твою ласку я чую, рідненька.
Прилітають до нашого поля
Із далеких країв журавлі.
Розквітають і квіти, і доля
На моїй українській землі.
Як на ті чорнобривці погляну,
Бачу матір стареньку.
Бачу руки твої, моя мамо,
Твою ласку я чую, рідненька.
Сингаївський М.