Календар подій

Міжнародний день чаю

den chau"Людина, в якiй немає чаю,

 нездатна бачити істину і красу"


Японське прислів'я

 Щороку 15 грудня  відзначається Міжнародний день чаю (International Tea Day).

 Дане свято переважно відзначають у таких країнах, як Індія, Китай, Бангладеш, Шрі-Ланка, В’єтнам, Непал, Індонезія, Танзанія. Це пов’язано з винятковою важливістю виробництва чаю для економіки цих країн. Iншi країни  відзначають цей день тільки на знак любові до цього смачного напою.

 День чаю  започаткували, щоб привернути увагу громадян та урядів свiту до проблем продажу чаю, взаємозв’язку між продажем чаю і положенням працівників чайних виробництв, невеликих виробників і споживачів.  Ну і, звісно ж, задля популяризації цього напою.

 Рішення відзначати Міжнародний день чаю 15 грудня було прийнято після Світового громадського форуму (World Social Forum), що проходив у 2004 році в Мумбаї (Mumbai, Індія) і в 2005 році в Порто Аллегрі (Porte Allegre, Бразилія). У цей день було оприлюднено Світову Декларацію Прав працівників чайної індустрії.

 Слово чай має китайське походження. У Китаї чай має сотні назв залежно від району вирощування, типу або сорту. Але саме уживане найменування – це «ча», що означає «молодий листочок». Всі інші народи світу запозичили свої найменування чаю у китайців.

 Сама поява чаю овіяна легендами. Найчастіше посилаються на ту, згідно з якою першими стали вживати настій листя пастухи на півдні Китаю, звернувши увагу на тварин, які щипаючи листочки з кущів і робляться бадьорішi.

 Батьківщиною чайного куща вважають Індію, де в місцевості Асами були знайдені дикі кущі сімейства Theaceae. Однак легенди, пов'язані з історією чаю, переносять нас в Китай, де вже в 2700 р. до н. е. в одній китайській рукописі згадується про чай. За однією з легенд в 1737 р. до н. е. китайський імператор кип'ятив воду в своєму саду, раптом з куща прямо в закипаючу воду злетіло кілька листочків. Він спробував воду і прийшов в захват від приємного смаку і ніжного запаху. Так був відкритий чай

 За японською ж легендою – священик займався медитаціїєю, але заснув. Прокинувшись, у гніві він вирвав вії (або відрізав собі віка) — і кинув на землю: наступного дня в цьому місці виросли пагони чайного дерева. А коли вiн  спробував відвар з листя і виявив, що вони проганяють сон.

 В VI–VII століттях чай пили вже в більшості китайських провінцій. В  Японії чай відомий з  IX століття, коли з Китаю були привезені насіння чаю. У перші століття це був напій буддистських ченців і палацової знаті. У середині XVII століття ввозити чай з Китаю до Європи почали португальці, голландці та англійці. Спочатку чай став відомий як лікувальний напій, але після декількох десятиліть його стали пити просто для задоволення.

 Французи дізналися про чай від голландців в 1636 р. Одним з перших любителів чаю був король Людовик XIV, який дізнався, що китайці та японці завдяки чаю не страждають на подагру та апоплексію, — і себе звелів так лікувати від подагри. Від короля звичку пити чай перейняли піддані.

 В Англії він з`явився  у часи Ост-Індської компанії в 1664 роцi. У Німеччині чай вперше згадується в 1650-і роки. З самого початку чай в Європі зіткнувся з сильною протидією кави, какао, пива і вина. У континентальній Європі і Скандинавії чай не зміг зайняти лідируючі позиції, ці країни залишилися переважно «кавовими», а ось в Англії чай став національним напоєм.

 В 1679 року був укладений договір на поставку чаю з Китаю до Москви.

 Справжні любителi чаю завжди цікавляться його приготуванням не тільки поширеним способом, а й по-іншому, з використанням національних особливостей. Не всі національні способи заварки є правильними з точки зору сучасних наукових вiдкриттiв про чай, але тим не менш багато з них досить живучі. Вони тісно пов'язані з географічними, кліматичними, соціальними та іншими умовами окремих країн.

 За кілька століть культури чаю в Китаї було перепробувано багато способів його приготування, починаючи з варіння сухого чаю і кінчаючи миттєвим, розчиненням екстракту чаю в гарячій воді. Однак як найпростіші, так і найскладніші способи були з плином часу відкинуті. Залишився найраціональніший – той, який ліг в основу міжнародного способу заварювання і якому в загальних рисах слідуємо ми. Приблизно в XV–XVI ст. китайці цілком перейшли на заварювання в гайванях – спеціальних чашках типу піали, але з різким розширенням у верхній чверті і з кришкою, діаметр якого менше діаметра верхнього краю чашки.

 У Тибеті чай вживають  як у звичайному для всіх народів рідкому вигляді, так і в сухому. Чайний напій в Тибеті називається часуйма і вiн являє собою міцний  чай, в який додаються вершкове (обов'язково топлене) масло  і сіль за смаком.

 Монгольський спосіб вживання чаю в принципі схожий з калмицьким і частково з киргизьким. Це один з найдавніших способів, Основними компонентами є зелений цегельний чай, молоко, масло, борошно і сіль. Залежно від національного району, де вживається чай по-монгольськи, всі його додатковi елементи можуть варіювати. Так, молоко може бути коров'ячим, верблюжим, а масло може іноді зовсім відсутнім або замінюватися і доповнюватися топленим салом (яловичим, баранячим); борошно може бути пшеничного, ячмінного, житнього та доповнюватися рисом, пшоном (гаоляном). Іноді поряд з сіллю кладуть чорний перець горошком (гіркий) з розрахунку – одне зернятко на склянку, а у калмиків – лавровий лист, рідше – мускатний горіх.

 У Туркменiї заварюють чай не водою, а молоком, причому молоком дуже жирним, як правило, верблюжим.

 В Японії п'ють зелений і жовтий чай. Жовтий чай заварюють по китайському класичному способу – в гайвані. Що ж стосується зеленого, то його в більшості випадків японці перед заварюванням спочатку розтирають в порошок у спеціальних фарфорових ступках, а потім заливають окропом у порцелянових, попередньо зігрітих кулястих чайниках. Тому ручки японських чайників або роблять цілком бамбуковими, або обплітають очеретом, щоб про них не можна було обпектися.

 Англійці – в числi  найбільших  любителiв чаю у світі – п'ють чорні чаї. Культ чаю панує майже у кожній англійській родині, і досі чаювання становить одну з найхарактерніших національних традицій. В Англії п'ють чай з молоком або з вершками. I традицiйно п'ють чай в строго певні години: вранці за сніданком, під час ланчу (13.00) і в «файф про жмут», тобто в полудень (17.00). Англійці п'ють виключно міцний чай, вони при цьому вживають досить незначну кількість води: по-перше, тому, що випивають одноразово не більше 2 чашок, а по-друге, тому, що ця кількість рідини на 20-30% складається з молока. Англійський спосіб вживання чаю отримав широке поширення в США, Європі і в колишніх англійських колоніях та домініонах.

 Національним напоєм в Індії є так званий заморожений чай. Спочатку його   заварюють звичайним способом, а далі охолоджують. Потім спеціальний стакан місткістю 0,5 л наповнюють кількома кульками льоду, заливають в нього весь охолоджений чай, додають цукор і нарізаний лимон, після чого п'ють чай надзвичайно маленькими ковтками.

 Своєрідність іранського способу вживання чаю полягає не стільки в заварюванні, скільки у вживаннi чаю. Розливається такий чай в ормуди – невеликі скляні стаканчики з «талією», у вигляді вазочки. При цьому вельми цінується колiр чаю – він повинен бути не занадто темним, але обов'язково яскравим, прозорим, коньячного кольору з трохи червонуватим або малиновим відтiнким. Чай п'ють гарячим, маленькими ковтками, вприкуску з дрібними шматочками колотого цукру. При заварці кладуть разом з чаєм, а частіше в склянку, шматочок кориці  або імбиру.

 Багато країн мають свої традиції чаювання, але незмінно одне — чай ??і надалі залишається одним із найулюбленіших напоїв на землі.  Він бадьорить вранці, заспокоює ввечері, взимку зігріває, а в жарку погоду втамовує спрагу. Чорний, зелений, білий, червоний, жовтий, – це всі види чаю! А, крім того – трав'яні чаї молодості і краси: мате, каркаде.

 Чай – не лише задоволення, але і велика користь для краси і здоров'я. У чайному листі міститься більше 200 корисних речовин: провітамін А, вітаміни групи В, С, К, Р, мікроелементи, ефірні масла, дубильні речовини, катехіни, теотанин, кофеїн. Чай – це ще й недорогий, але вельми ефективний косметичний засіб.

 Китайці кажуть, що краще нічого не їсти

три дні, ніж один день не пити чаю.

 Халед Хоссейні

 

Go to top