Календар подій

85 років від дня народження Джона Апдайка (1932 - 2009), американського прозаїка, поета, есеїста і літературного критика

…нам судилося смиренно працювати і терпіти біль,

 створюючи крок за кроком, слово за словом,

 щось корисне  і красиве, а, отже – гарне.

Джон Апдайк

 Вiн визнаний класик  американської літератури XX століття. За понад 50 років літературної діяльності ним написано 28 романів і 45 інших книг: збірок оповідань, віршів, есе, публiцистики. Крiм того, вiн рецензував тисячі книг. Для одного тільки журналу New Yorker він написав більше мільйона слів в критичні колонки.

 Джон Апдайк лауреат двох Пулітцерівських премій та безлічi інших нагород. Останньою у списку його нагород - є визнання Національним фондом гуманітарних наук у 2008 роцi.

 Професор університету Амхерстський коледж Вільям Прічард написав, що Апдайк є одним з трьох найкращих сучасних американських романістів: Сол Беллоу, Філіп Рот і він. А Філіп Рот, знаний американський письменник лауреат Пулітцерівської премії,  прирівняв Джона Апдайка, за значимістю, до Натанiеля Готорна, одного найбільш загальновизнаних майстрів американської літератури XIX століття.

 Попри те, що Апдайк вважався «інтелектуальним» письменником, його книги завжди були бестселерами. Журнал Newsweek в «Newsweek's Top 100 Books» — список 100 найкращих книг усіх часів  - пiд номером  77 поставив його роман «Кролику,бiжи» .Романи про Кролика журнал «Time» включив в сотню кращих творів англомовної художньої літератури з 1923 по 2005 роки.

 Джон Хойєр Апдайк народився  18 березня 1932 року   в невеликому місті Редінг штату Пенсильванія США, сім'ї шкільного вчителя і диякона. Вiн був сином емігрантiв.  Дитячі спогади найшли своє вiдображення в його романi «Кентавр» (1963).

 Дитячою мрією Джона Апдайка було прагнення стати художником-мультиплікатором в компанії Уолта Діснея, але їй так і не  судилося збутися. У школі Апдайк вчився блискуче, що дало йому можливість отримати стипендію і поступити до Гарварду, .де вiн вивчав англійську літературу та деякий час був редактором сатиричного журналу.

 Він завжди був душею буль-якого товариства, але ніхто не знав про принизливi невдачі, що переслідували його на початку кар'єри. Так його не взяли в Прінстонський унiверситет, а в Гарварді один знаменитий  професор двічі відмовлявся взяти його в елітний літературний клас. В університеті Апдайк пробував  свої сили одночасно в літературі і в образотворчому мистецтві.

 У 1954 закінчивши Гарвард з відзнакою, він виграє стипендію і їде разом з дружиною в Оксфорд, де йому належало продовжити освіту художника, в Школі Раскіна.

 Повернувшись в США, у 1955 році, Апдайку дістається місце позаштатного співробітника впливового тижневика New Yorker (у тому числі i  як карикатуриста), в якому публікувалися його перші твори. Через 2 роки Апдайк стає завідувачем відділу критики журналу. Співпраця письменника з цим журналом тривала практично до останніх днів.

 Оскільки перші літературні спроби Апдайка зустріли живий відгук у читачів, він у 1957 році приймає рішення стати професійним письменником. Джон переїжджає в Беверлі Фармс під Бостоном (штат Массачусетс) і починає активно займатись лiтературною роботою. У 1958 випущена перша збірка віршів «Міцно збита курка і інші приборкані тварюки», за нею слідує теж збірка віршів «Ті ж двері» (1959) і перший роман «Ярмарок в богадільні» (1959), який змусив говорити про Апдайка як про майбутню зірку.

 З 1959 року письменник  практично щороку публікував або роман, або збірку оповідань, або книгу віршів.

 У 1960 році виходить книга «Кролик, біжи», знаменитої тетралогії про Кролика. Про Кролика Апдайк написав ще три романи і повість, що виходили один за одним приблизно раз на десять років: 1971 — «Кролик зцілився», 1981 — «Кролик розбагатів», 1990 — «Кролик на спочинку». Двi останнi книги  принесли письменникові Пулiтцерiвськi премії. Крiм того, книги вiдзначенi Національною премією гуртка літературних критиків (1981) і Національною книжковою премією (1982) та стали бестселерами.

 Герой роману – «середній американець», 26-річний Гарі Енгстром на прізвисько Кролик, спеціаліст з реклами кухонного приладдя. Колись  Енгстром був класним спортсменом, «зіркою» шкільного баскетболу. Тепер подвиги його юності забуті, і він відчуває себе застряглим на узбіччі.

 Кролик – характерний соціальний тип, народжений «наляканими п`ятидесятими», – значне художнє відкриття письменника. Батько сімейства, Кролик відчуває неясне невдоволення своїм побутом. Побут – це сім'я. Тут все не складається. Винести цей побут, нудьгу неможливо. Все життя – жертвоприношення. Від цього хочеться втекти. Роман починається з цього прагнення героя: тікати.

 Автор говорить що, життя людини – це коло, рух від одного початку до іншого. Втеча Кролика схожа на рух по колу без надії вибратися за бар'єр, зведений  реальними обставинами. У фіналі «бунт» героя все ж завершується поверненням його в  сім'ю. Повертаючи свого героя до реальності, Апдайк говорить читачевi на марність романтизованих ілюзій.

 Проблематика цього  твору  характерна для усієї творчості письменника, що показує сучасне «споживацьке суспільство», його бездуховність і моральну спустошеність.

 В одному з  інтерв'ю, письменник вiдповiдаючи на запитання про головну драму Америки, що змушує страждати Кролика Ангстрома та інших його персонажів, вiдповiв: «Матеріальне благополуччя і одночасна втрата духовних цінностей. Наука дарувала нам багато благ, свободу від багатьох хвороб, швидкий транспорт, полегшення праці. Але втрачено старе уявлення про людину як про центр Всесвіту. Мій типовий герой відчуває порожнечу. Візьміть того ж Кролика Ангстрома: він відчуває потребу в духовних орієнтирах і не перестає їх шукати. Люди сьогодні духовно голодні, мені здається. І перелякані».

 «Все наше надбання - це життя. Це дивний дар, і я не знаю, як ми повинні їм розпорядитися, але життя — це єдине, що ми отримуємо в дар, і дар цей дорогого коштує», - наголошує Апдайк у своєму романi  «Кролик, біжи».

 У 1963 опублiковано роман «Кентавр», який був вiдзначений  Національною книжковою премією. Роман «Кентавр» – роман-притча, і в цьому відношенні він стоїть в ряду багатьох творів сучасної американської та світової літератури: Е. Хемінгуея, Д. Стейнбека, У. Фолкнера, М. Фріша, Кобо Абе. Він глибоко фiлософський за змістом і чималу роль грає в ньому міфологічний підтекст і паралелі.


 Наступними романами Апдайка були: «Ферма» (1965), «Пари» (1968), «Місяць відпустки»  (1972), «Давай одружимося» ( 1976), «Вдалий хід» (1978) та iншi.

 Роман «Подружні пари» опубліковано в 1968 році.  Сьогоднi навіть важко собі уявити, що він на той час читачам видався занадто зухвалим. Книга зразу стала бестселером, що  пояснювалося просто - роман про секс.  Місцем дії знову стає маленьке містечко в Новій Англії, яке захльостує хвиля сексуальної революції. В буржуазному середовищі багатих жителів передмість, які вирізнялися добропорядністю, своє інтимне життя було не прийнято афішували. Їх потаємне любовне життя було, як тепер кажуть, витягнуте iз шафи, розсекречене і детально описана Апдайком. На цьому романі автор заробив мільйон доларів і став для широкої публіки скандальним апостолом вільної любові та сексуальних пригод. Але i багатьох читачів письменник  втратив. Тих, хто любив його більш суворі ранні речі.

 «Iствiкскi вiдьми»  (1984) – цей твір письменника був покладений в основу оскароносного фільму Джорджа Міллера з Джеком Ніколсоном в головній ролі, чудового мюзиклу, десятків відомих театральних постановок. Історія розумного, цинічного диявола-«плейбоя» — і трьох його «жертв», трьох жінок з маленького сонного американського містечка. У 2000 році, в Лондоні, пройшла музична версія роману, зроблена К. Макінтошем.

 З 1970 по 2002 роки дев'ять робіт Апдайка були екранізовані і поставлені на сцені.

 Незадовго до смерті у Апдайка, вийшов сумний роман «Іствікські вдови» (2008) - про його колись чарівних, а тепер одряхлілих та одиноких «відьом». Однак ці твори, де він іронічно писав про емансипацію були прийняті читачами досить стримано.

 У 2000 письменник публікує шекспірівську фантазію «Гертруда і Клавдій». Це творче переосмислення шекспірівської спадщини - iсторія матері і дядька принца Гамлета до початку відомих подій, описаних Шекспіром. Працюючи над цим романом, Апдайк дослiдив багато першоджерел, давнiх легенд, наукових досліджень. Все це говорить про те, що перед читачем не чергове постмодерністське знущання над вічними шекспірівськими образами, а серйозний твір сучасної «професорської» літератури, гідне уважного вивчення, а, можливо, і зіставлення з іншими вдалими інтерпретаціями вічного сюжету «Гамлета», зроблені класиками світової літератури за останні 400 років.

 Джон Апдайк писав без втоми. Одного разу він сказав, що йому «чудо перетворення натяків в ідеї, ідей у слова, слів на свинець і чорнило ніколи не приїдається». Інші романи Апдайка: «Версія Роджера» (1986), C (1988), «Спогади про президентство Форда» (1992), «Бразилія» (1994), «Села»(2004), «Терорист» (2006).

 Також , крім іншого, були опубліковані десять збірок поезій Джона Апдайка – з 1958 по 2009 роки. Як проникливий літературний критик проявив себе письменник в збірниках есе «Тримаючись за підпірки» (1983) та «Більше суті» (2000).

 У 1972–1975 роках вiн займає пост Почесного консультанта Бібліотеки Конгресу.

 В 2009 році у нього повинні були вийти нові книги, попри важку хворобу.

 27 січня 2009 року Джон Апдайк помер. Йому було 76 років.

 Професор університету Амхерстський коледж Вільям Прічард писав: «Я думаю, Апдайк - хранитель традицій в американській художній літературі. Може бути, останній хранитель традицій, що йде на сто років назад, в ті часи, коли Вільям Дін Хауэлс в Новій Англії починав жанр американського роману. Апдайк продовжив традиції Сінклера Льюіса, Шервуда Андерсона і, до деякої міри, Хемінгуея, так чудово описав середній Захід. Апдайк склався як письменник під величезним впливом двох своїх сучасників - Селінджера і Джона Чівера, яких він обожнював і у яких вчився, як зберегти свій власний голос у величезній літературній хорі. Сильний чи слабкий, але свій».

 

Прощаясь с очень маленькими детьми

Но в следующий раз они

не будут прежними. Их речь,

такую милую, нестройную чуть-чуть,

уже исправят.

И более скептичным станет взгляд,

теперь он подключен надежно к гулу жизни

из телевизора и разговоров уличных,

и алфавита,

культура загрязнит прозрачную

лазурь их глаз.

И это, наконец, понять заставит, как

важны все надоедливые тетки и соседи

(с их запахами сигарет и пота летом

и лицами как небо сквозь листву),

кто знал тебя с нуля, от самого начала,

и ворковал бессмыслицу свою,

когда ты не умел еще скучать,

когда не знал имен, и даже своего,

не знал, как щедрый мир все встречи

превращает в расставанья.

Джон  Апдайк

Apdayk (1)
Apdayk (2)
Apdayk (3)
Apdayk (4)

Go to top