Календар подій

110 років від дня народження Муси Джаліля (1906 - 1944), татарського поета

 Муса Джаліль (справжнє ім'я Мустафа Мустафаєвич Залілов) — татарський поет. Відповідальний секретар правління Спілки письменників Татарстану. Воїн легіону «Ідель-Урал».

 Муса Джаліль народився татарському селі Мустафино колишньої Оренбурзької губернії у небагатій селянській сім'ї. Він був шостою дитиною в татарській родині.

 Муса пішов навчання у сільський мектеб, де протягом року опанував ази грамоти й вивчив напам'ять кілька сур з Корану. У Оренбурзі Мустафі Залилову вдалося влаштувати сина у медресе «Хусаиния» – мусульманське навчальний заклад типу духовної семінарії.

 Навесні 1919 року, як у оточеному білогвардійцями Оренбурзі виникла комсомольська організація, тринадцятирічний Муса записується до лав Комуністичного Союзу молоді, рветься на фронт. Однак у загін його не беруть.

 У 1920 року з ініціативи Муси в Мустафино виникає комсомольський осередок. Кипучий, діяльний за натурою, Муса стає визнаним ватажком сільській молоді. 1921-го року у Оренбурзі очалася жорстока посуха і голод. На очах Муси померли з голоду два його братика. Щоб же не бути сім'ї у тяготу, Муса іде до Оренбургу. Пізніше за допомогою одного із співробітників червоноармійській газети «Кизил Юлдуз» (у ній були надруковані його перші вірші) Муса став курсантом Оренбурзької військово - партійної школи, а потім - студентом Тіно (Татарського інституту народної освіти).

 Бурхливий, багатий подіями час сприяв ранньому ідейному дозріванню майбутнього поета. На початку 1917 року одинадцятирічний Муса пише вірш, у якому говорить про першу світову війну як про безглузду бійню, яка щодня забирає тисячі життів, і посилає його до редакції татарської газети «Вакит» ( «Час»). Вірш, звичайно, залишилося недрукованим. Пізніше Муса повернувся до нього, підкресливши своє співчуття народним масам ( «На війні», 1920). Перший твір надрукований 1919 року у військовій газеті «Кызыл йолдыз» («Червона зірка»).

 До нас дійшло кілька товстих загальних зошитів 1918-1921 років з віршами, оповіданнями, п'єсами Муси та зробленими ним записами народнихпісень, казок і легенд. Значна частина віршів цього періоду залишилася ненадрукованою за життя поета. Але і по них можна отримати деяке уявлення про етапи творчого змужніння Джаліля. Вже з найперших віршів відчувається стихійний демократизм початківця автора. Звертають на себе увагу самі назви юнацьких віршів Джаліля: «Червоне військо», «Червоний свято», «Червоного прапора». Поет настільки часто вживає епітет «червоний», що деякі дослідники називають перші роки творчості Джаліля «червонимперіодом ». Для цього періоду характерні імперативність, стислість і енергія його віршів. Як правило, це пристрасні, публіцистично загострені декларації.

 У 1925 у Казані вийшла його перша збірка поем «Барабыз» («Ми йдемо»). В 1927 році Муса вступив на літературне відділення етнологічного факультету МДУ. Після його реорганізації закінчив у 1931 році літературний факультет МДУ.

 У 1931-1932 роках Муса Джаліль був редактором татарських дитячих журналів, що видавались при ЦК ВЛКСМ. Був заввідділом літератури і мистецтва татарської газети «Комуніст», що виходила в Москві. У Москві він знайомиться з радянськими поетами А. Жаровим, О. Безименського, М. Свєтловим. У 1939-1941 роках був відповідальним секретарем Спілки письменників Татарської АРСР, працював завідувачем літературною частиною Татарського оперного театру. Ним були написані 4 лібрето для опер «Алтын чэч» (1941) та «Ільдар» (1941).

 У 1941 був покликаний в Червону Армію. Воював на Ленінградському і Волховському фронтах, був кореспондентом газети «Відвага». Написане Джалілем в перші місяці війни увійшло до збірки «Клятва артилериста» (1942). Один з мотивів книги – вірність військовій клятві. Думка ця в тій чи іншій мірі звучить майже в кожному вірші Джаліля.

 У червні 1942 року під час Любанської операції радянських військ Муса Джаліль був важко поранений і потрапив у полон. Для того, щоб мати можливість продовжувати брати участь у боротьбі з ворогом Джаліль вступив до створеного німцями легіон «Ідель-Урал». У Єдліна (Польща) де готувався легіон «Ідель-Урал», Муса організував серед легіонерів підпільну групу і влаштовував утечу військовополонених.

 Користуючись тим, що йому доручили вести культурно-просвітницьку роботу, Джаліль, роз'їжджаючи по таборах для військовополонених, встановлював конспіративні зв'язку і під виглядом відбору самодіяльних артистів для створеної в легіоні хорової капели вербував нових членів підпільної організації. Він був пов'язаний з підпільною організацією під назвою «Берлінський комітет ВКП (б)».

 Перший батальйон легіону «Ідель-Урал» підняв повстання і приєднався до білоруських партизанів у лютому 1943 року.

 У серпні 1943 року гестапо заарештувало Джаліля і більшість членів його підпільної групи за кілька днів до ретельно підготовлюваного повстання військовополонених. За участь у підпільній організації Муса Джаліль був страчений на гільйотині 25 серпня 1944 у в'язниці Плетцензее в Берліні.

 В одній із берлінських в'язниць у 1942–1944 роках він написав цикл віршів «Моабитські зошити». Цей цикл віршів, написаних у неволі, зіграв головну роль у «відкритті» поетичного подвигу Муси Джаліля і його товаришів. Він був збережений учасником антифашистського опору бельгійцем Андре Тіммерманс, який сидів в одній камері з Джалілем в Моабитской в'язниці.

 У їх останню зустріч Муса сказав, що його і групу його товаришів-татар скоро стратять, і віддав зошит Тіммерманс, попросивши передати на батьківщину. Після закінчення війни і виходу з в'язниці Андре Тіммерманс відніс зошит до радянського посольства. Пізніше зошит потрапив в руки поетові Костянтину Симонову, який організував переклад віршів Джаліля на російську мову, зняв наклепницькі наклепи з поета і довів патріотичну діяльність його підпільної групи. Стаття К. Симонова про Мусу Джаліля була надрукована в одній з центральних газет у 1953 році, після чого почався тріумфальний «хід» подвигу поета і його товаришів у народну свідомість.

 У 1956 році посмертно був удостоєний звання Героя Радянського Союзу, в 1957 році став лауреатом Ленінської премії за цикл віршів «Моабітський зошит».

 У Казані М. Джалілю встановлено пам'ятник. Його твори включені до сучасних шкільних програм з татарської літератури. У татарському суспільстві досі існують різні трактування творчості та біографії поета, зокрема робиться акцент на його добровільному перебуванні на службі в німецькому Вермахті, а участь у підготовці заколоту рахуються як самостійний вчинок воїна-татарина, а не як акція в інтересах Радянського Союзу. Своєрідний каталог подібних версій відтворено в літературній формі у п'єсі «Барбаросс инкыйразы» («Провал плану Барбаросса»), оприлюдненої в журналі «Мирас» (Спадок).

 

Dzhalil (1)
Dzhalil (2)

Go to top