Важлива робота ведеться працівниками ЗБІЦ і в ознайомленні жителів міста з творчими роботами художників та фотокореспондентів Славутича, які ми маємо змогу регулярно представляти у виставковій залі.

   Саме тут проходять регулярні творчі виставки славутичан та творчих громадян Поліського краю у рубриках «Не бідніє край талантами!» та «Таланти твої, Славутич!». Кожен відвідувач ЗБІЦ можне в повній красі побачити і оцінити роботи як найменших жителів міста - вихованців дитячої студії «АКВА», так і вже професійних майстрів живопису, вишивки, фото. Постійна співпраця з викладачами Дитячої школи мистецтв, фотокореспондентами місцевої газети «Теледень-Славутич» і просто пересічними громадянами допомагає оформлювати виставки цікавими та змістовними.

   Завжди приємно побачити, які таланти живуть поруч з нами, а тим більше, що іноді за щоденними сірими буднями більшість навіть іноді не здогадується, що творчі люди поряд, потрібно лише поглянути навколо себе і що, можливо, вони потребують твоєї підтримки лише словом.

   Всі виставки було організовано та достойно представлено на розгляд славутичан.

   А от про одну з них хочеться розповісти більш детально. Адже ця виставка дещо вражає своєю неповторністю та унікальністю.

   Так у квітні місяці 2012 року у виставковій залі ЗБІЦ відкрилася виставка робіт чернігівської художниці і поетеси Гузель Черниш під назвою "Живопис і поезія".

   Презентація відбулась в читальній залі ЗБІЦ за участі самої художниці, а запрошені на неї були учні славутицьких шкіл.

   Сама Черниш Гузель за освітою геофізик, а по зову серця і душі - лірик. Її вірші чарівні і ліричні, а картини наповнені небом і сонцем. Сюжети - казкові. Вони йдуть від серця. Творить художниця не пензликом, а просто пальцями рук і натурою та зразком для неї виступають тут різні види каменю в розрізі. Це потрібно було бачити, адже, виявляється, в холодному камені криються настільки прекрасні пейзажі! І чудово, що ця тендітна жінка, побачивши це диво сама, прагне показати його іншим. Роботи яскраві, неповторні, заставляють глядача повертатися до них не один раз.

   Традиційними вже стали і творчі виставки Толкач О.П.

  Вишивати хрестиком Олена Парамонівна почала 7 років тому, в січні 2004-го. Як не дивно, до цього заняття її підштовхнуло звільнення з роботи. Для того, щоб легко адаптуватися до змін і «заповнити порожнечу», що утворилася, признається Олена Толкач, вона вирішила присвятити себе якому-небудь захопленню. І приступила за прикладом своєї матері, що вишивала хрестиком і що колись виучила її цьому pтонкому ремеслу.

   На першу роботу – «Каплицю трьох святителів» – у Олени Парамонівни пішло більше двох місяців. Рамку для дебютного твору зробив чоловік. Ледве закінчивши перший твір, відразу ж приступила до другого, потім до третього… «Захворіла», як говорять в таких випадках, але саме ця «хвороба» допомогла їй вистояти у в нелегкий момент. Декілька своїх творів Олена Толкач подарувала друзям, а на День міста, три її картини – «Витончене століття», «Замок» і «Японку» – придбав гість Славутича, заслужений артист України Євгеній Паперний, добре знайомий всім по телепередачі «Золотий гусак».

   Серед робіт Олени Парамонівни майже немає маленьких, лише великі. Як призналася автор, їй цікаво створювати масштабні твори, хоч би 30 на 40 сантиметрів, на створення яких вирушає 2 – 3 місяці, а маленькі – давно пройдений етап в її творчості. І кожного разу в неї з’являються нові чудові роботи, прекрасні за красою та досить не прості у виконанні.

Go to top