Іван Ле — український письменник, журналіст, редактор, громадський діяч.

Іван Ле народився 22 березня 1895 року в селі Мойсинцях Золотоніського повіту Полтавської губернії. Вже з раннього дитинства виявилася його любов до літератури, бажання писати самому. Перші його дописи-фейлетони з'являються 1913 року в черкаській газеті «Пріднєпров'є».

У 1922 році його посилають на робітфак Київського політехнічного інституту, з наступного року він вчиться на факультеті інженерів будівництва шляхів. Згодом редагує газету «Київський політехнік», працює в редакції журналу «Комунар». Працював редактором, зокрема був головним редактором журналу «Забой» (нині «Донбас»).

Належав до літературних організацій «Жовтень», «Всеукраїнська спілка пролетарських письменників». Стає першим редактором «Літературної газети» (1927 р.).

Літературну діяльність розпочав у 1920-х роках. Писав у жанрі історико-пригодницького роману, соціалістичного реалізму та наукової фантастики. Його твори відзначалися революційною тематикою, описом героїки громадянської війни, соціалістичного будівництва та науково-технічного прогресу. Загалом видав понад 50 книг своїх творів, переважно українською мовою.

Помер 9 жовтня 1978 року у Києві.

Серед найвідоміших творів: «Роман міжгір’я», «Юхим Кудря», «Хмельницький», «Наливайко», «Інтеграл» та ін. Написав автобіографічну повість «Борозною віку».

Лавреат Державної премії УРСР ім. Т.Шевченка (1967 р.; за роман «Хмельницький»).

Його роман «Хмельницький» є визначним історичним твором про національно-визвольну боротьбу українського народу у XVII столітті.