Міжнародний день театру відзначається щорічно 27 березня. Це не просто професійне свято митців сцени, це свято мільйонів глядачів. Саме тому, День театру - це не тільки міжнародне свято, але і загальнолюдське свято, яке не має ні національних, ні державних, ні релігійних кордонів.

Відзначається щорічно з 1962 р. Започаткований у Відні на ІХ конгресі Міжнародного інституту театру при ЮНЕСКО в 1961 р. Діяльність Міжнародного інституту театру (МІТ), згідно з її уставом, повинна бути спрямована на «укріплення миру і дружби між народами, на розширення творчого співробітництва всіх театральних діячів світу».

Традиційно Міжнародний день театру проходить під єдиним гаслом: «Театр я засіб взаєморозуміння і зміцнення миру між народами».

Шекспір сказав: «Світ – театр і ми всі в ньому актори». А Сковорода ще доповнив: «І кожен грає ту роль, на яку його поставили». На питання щодо походження театру немає та й не може бути остаточної відповіді, оскільки поняття театрального мистецтва включає в себе надзвичайно велику кількість різноманітних аспектів, кожен із яких зародився як відносно самостійне явище й став частиною цілого лише пізніше.

Однак, незважаючи на це, можна виділити два основних шляхи розвитку архаїчних зародків лицедійства, якими були магічні обряди й ритуали, з одного боку, та практичні потреби людства (задля задоволення яких часто використовувалися знову ж таки магічні елементи), з іншого боку. Перші ж театри з'явились в Греції, згодом в Китаї, Індії, а в X столітті з’являються зачатки Європейського театру.

Театр — це життя, це мудрість народу, яка застигла в майстерній грі акторів. Відомо, що колискою світового театрального мистецтва є давньогрецький театр, вистави в якому відбувалися просто неба на колоподібному майданчику — орхестрі. Лави для глядачів були на схилах каменистого пагорба. Така зала для глядачів називалася театром.

Витоки нашого українського театрального мистецтва сягають давніх народних свят та обрядів. Руїни театрів античного типу у Херсонесі та Ольвії залишились до наших часів. Це були театри під відкритим небом, у центрі знаходився круглий майданчик для акторів і хору, а місця глядачів йшли уступами вгору.

З XV століття поширюється в Україні мистецтво мандрівних акторів. Вони брали участь у весільних обрядах та ярмарках. А ще варто згадати вертеп — старовинний народний ляльковий театр. Перша українська професійна театральна трупа була створена в другій половині XIX століття. Так розпочалася історія українського театру, відомого як «театр корифеїв». Назавжди в нашій історії залишаться славетні імена акторів: Марка Кропивницького, братів Тобілевичів, Марії Заньковецької.

Найстаріший в Україні театр було збудовано в Харкові у 1789 році, згодом у Києві (1806 р.), Одесі (1810 р.). Перший український стаціонарний театр був відкритий у Львові в 1795 році, а через 24 роки з’явилася перша українська п’єса «Наталка-Полтавка» Івана Котляревського.

Спливли часи, але театральне мистецтво розвивається і досі. Театр — це вічна казка. Кого хоч раз торкнулася магія мистецтва перевтілення, той ніколи не залишиться байдужим до «життя на підмостках», бо театр — це живе слово.  

Театр

Там, де натхнення і образи,

Де квіти, оплески і сум,

Там все окремо і одразу,

Визнання натовпу і глум…

Стоїть окремо світ куліс,

Світ сцени – зоряна завіса,

Де небо щастя й море сліз,

Я звідала  це, я актриса.

Ада Роговцева