Міжнародний день чаю відзначається щорічно 21 травня згідно з рішенням Генеральної Асамблеї ООН A / RES / 74 / 241.

Метою проведення Міжнародного дня чаю було заявлено привернення уваги суспільства і політиків до проблем продажу чаю, положенню працівників чайних виробництв, складнощам, що виникають в невеликих виробників в боротьбі з великими корпораціями, а також популяризація цього напою у світі.

Цей день покликаний стимулювати попит на чай, особливо в країнах-виробниках чаю з низьким рівнем споживання на душу населення, а також вирішити проблему скорочення споживання в традиційних країнах-імпортерах. Він сприяє сталому виробництву і споживанню чаю та підвищує обізнаність про його роль у боротьбі з голодом і бідністю.

Слово чай має китайське походження. У Китаї чай має сотні назв залежно від району вирощування, типу або сорту. Але саме уживане найменування – це «ча», що означає «молодий листочок». Всі інші народи світу запозичили свої найменування чаю у китайців.

Сама поява чаю овіяна легендами. Найчастіше посилаються на ту, згідно з якою першими стали вживати настій листя пастухи на півдні Китаю, звернувши увагу на тварин, які щипаючи листочки з кущів і робляться бадьорішi.

Батьківщиною чайного куща вважають Індію, де в місцевості Асами були знайдені дикі кущі сімейства Theaceae. Однак легенди, пов'язані з історією чаю, переносять нас в Китай, де вже в 2700 р. до н. е. в одній китайській рукописі згадується про чай. За однією з легенд в 1737 р. до н. е. китайський імператор кип'ятив воду в своєму саду, раптом з куща прямо в закипаючу воду злетіло кілька листочків. Він спробував воду і прийшов в захват від приємного смаку і ніжного запаху. Так був відкритий чай.

В VI–VII століттях чай пили вже в більшості китайських провінцій. В Японії чай відомий з  IX століття, коли з Китаю були привезені насіння чаю. У перші століття це був напій буддистських ченців і палацової знаті. У середині XVII століття ввозити чай з Китаю до Європи почали португальці, голландці та англійці. Спочатку чай став відомий як лікувальний напій, але після декількох десятиліть його стали пити просто для задоволення.

Справжні любителi чаю завжди цікавляться його приготуванням не тільки поширеним способом, а й по-іншому, з використанням національних особливостей. Не всі національні способи заварки є правильними з точки зору сучасних наукових вiдкриттiв про чай, але тим не менш багато з них досить живучі. Вони тісно пов'язані з географічними, кліматичними, соціальними та іншими умовами окремих країн.

Багато країн мають свої традиції чаювання, але незмінно одне — чай і надалі залишається одним із найулюбленіших напоїв на землі.  Він бадьорить вранці, заспокоює ввечері, взимку зігріває, а в жарку погоду втамовує спрагу. Чорний, зелений, білий, червоний, жовтий, – це всі види чаю!

Чай – не лише задоволення, але і велика користь для краси і здоров'я. У чайному листі міститься більше 200 корисних речовин: провітамін А, вітаміни групи В, С, К, Р, мікроелементи, ефірні масла, дубильні речовини, катехіни, теотанин, кофеїн. Чай – це ще й недорогий, але вельми ефективний косметичний засіб.